Хвилинка відвертості: червоні прапорці авторів EVA Blog у стосунках і дружбі

Цікаво на тему: Як розпізнати токсичну дружбу: 10 тривожних дзвіночків

Вікторія: емоційні гойдалки і стагнація

Мої головні червоні прапорці у відносинах, які я більше не ігнорую:

• Відсутність вміння не просто слухати, а чути. Найчастіше я стикалася з цим саме в дружбі. Коли доводиться знову і знову розповідати одне й те саме, а людина щоразу удає, ніби чує це вперше. Ніби розмова відбулася — але мене в ній не було. Для мене це ознака поверхневого контакту, тому така «дружба» дуже швидко відсіялася з мого боку.
• Відсутність емпатії. Коли дійсно трапляються неприємності, розмова різко змінює тему або зводиться до фрази «а ось у мене було гірше». Це не підтримка — це конкуренція за біль. Емпатія — це не поради і не порівняння, а вміння бути поруч і дати право на почуття.
• Емоційні гойдалки. Сьогодні я свідомо обираю стабільність. Несподіванки мають бути приємними сюрпризами, а не різкими перепадами настрою, дистанцією чи холодом без пояснень.

• Обговорення за спиною. Коли в очі кажуть одне, а за спиною — зовсім інше, для мене це абсолютний стоп-сигнал. Неважливо, про кого йдеться — про партнера чи друга. Поруч має бути людина, якій хочеться довіряти так само, як собі.
• Відсутність розвитку поруч. Я обираю коло спілкування з людьми, які прагнуть реалізовуватися, змінюватися і зростати. І щиро радію їхнім досягненням. Коли поруч є такі люди, з’являються нові думки, нові погляди, зовсім інші ідеї. А це і є ознака здорового середовища.

Цікаво на тему: Уникаючий тип прив’язаності: як зрозуміти, що це про тебе

Ксенія: порушення кордонів і Mama knows best

У стосунках:

• Коли від мене хочуть постійної доступності. Очікування, що я завжди повинна бути на зв’язку, веселою, легкою, виходити на зустріч за першим дзвінком без сприйняття будь-яких заперечень. Все це грубе вторгнення, тиск, а не близькість. Якщо людина бачить тільки себе, порушує мої кордони, тисне на мене пресом своїх вимог і маніпуляцій, це не про здорові стосунки, а про заповнення чужої порожнечі.
• Розмови про цінності без підтвердження діями. Коли слова звучать правильно, а в реальності все кардинально інакше і ти постійно одна зі своїми рішеннями, страхами й втомою. Такий дисонанс руйнує швидше, ніж відкритий конфлікт.

• Коли стосунки «тому що треба вже», а не тому що є почуття. Якщо статус, ролі або «так прийнято» стають важливішими за людські взаємини, для мене це глухий кут. Я не вірю в інститути, які створюють штучну близькість. Коли людина змушена проявляти увагу через тиск громадської думки або власної мами (що ще гірше), це відразу ні. Майбутнє в таких випадках тільки одне – легалізована самотність удвох.

Взагалі, треба б сказати, що всі моменти, які так чи інакше пов’язані з мамою – це один величезний рідкий прапор🥴

В дружбі:

• Коли я психотерапевт на мінімалках. Я більше не буду слухачем, підтримкою або зручною, якщо я не цікавлю як особистість. Червоний прапор, коли дружба будується навколо чужих проблем, а моя присутність сприймається як належне. Я не одне велике вухо. Я – людина і мені хотілося б взаємності та обміну.

• Постійна критика і заперечення моєї думки. Коли «подруга» знає все краще. Чого б це не стосувалося. Виховання дитини, побудова відносин, фінансова грамотність, побут, стиль одягу, макіяж. Все, що ти говориш і робиш – це дурниці, а все, що говорю я – це правильно, красиво, стильно, вірно. У таких стосунках єдине, що я відчуваю, це свою дріб’язковість і незначність. Людина виїжджає на мені, але я ж не кінь. Тому, до побачення.

Якщо коротко і по суті, то я більше не вступаю у відносини – ні романтичні, ні дружні – де мені потрібно намагатися бути собою або пояснювати, чому мені так комфортно. Самотність без ілюзій для мене безпечніша, ніж близькість без поваги.

Мар’яна: No time for toxic people

Ідеальних людей не існує. Безумовно, у дружбі та стосунках ми всі закриваємо очі на якісь «приколи» наших близьких. Так само як і вони на наші. Але є низка речей, з якими так не працює. У мене вона виглядає так і стосується як близьких, так і дружніх стосунків.

• Токсичність. У широкому сенсі цього слова. Нічого не маю проти сарказму та іронії (сама ситуативно цим «грішу»), але, коли поведінкою людини часто керують маніпуляції, критиканство та пасивна агресія, я швидко «зливаюся» з його поля зору. Мені не цікавий бекграунд, за яким стоїть звичка діяти і говорити в такому ключі, я не буду вступати в полеміку. Тому що, як співається в одній з пісень Imagine Dragons, «I’ve got no time for toxic people».
• Гра в одні ворота. У всьому повинен бути дотриманий баланс, я вважаю. Я можу дуже симпатизувати людині, і якщо це так, то вона завжди може розраховувати на мою підтримку. Однак якщо до мене звертаються за допомогою, але мої прохання ігноруються з різних причин, тут вже прошу вибачення. Це не про «торгово-ринкові» відносини в дружбі чи коханні. Але, погодься, коли немає взаємного обміну (тут про що завгодно), ти досить швидко втомлюєшся і стає нецікаво підтримувати подальше спілкування.

• «Хронічна» меланхолія. У всіх нас трапляються в житті факапи, які «скидають» нас на емоційне дно. Але якщо такий стан є звичкою і кожна наша комунікація – це щедра порція скарг і ниття, тут я пас. Одна справа – підтримати того, хто опинився в скрутній ситуації. Інша – слухати вічні стогони, які в 99% випадків залишаються без дій і спроб щось змінити..
• Відсутність спільних інтересів. Це не «прапорець» як такий. Але, якщо нам немає про що поговорити з людиною, немає ніяких точок дотику, крім млявого обговорення погоди та ще якоїсь нісенітниці, мені з нею точно не по дорозі. Як то кажуть, а про що ж дружити?

Цікаво на тему: Бостонський шлюб: що це і чому про нього знову говорять?

Тетяна: образливість і відносини «в одну сторону»

Для мене дружба і стосунки – це, перш за все, про партнерство (так, трохи в різних площинах, але все ж). І, безумовно, є деякі моменти, які є своєрідним «дзвіночком», що натякає, що це не твоя людина. І як би не хотілося, але з нею не вийде побудувати хороших стосунків. У мене не так багато «червоних прапорців», але вони є:

• Зайва вразливість. Дуже важко знаходити спільну мову з людьми, схильними до образ на рівному місці. Самі знайшли причину, самі образилися і тобі про це нічого не сказали. Я завжди за діалог у відносинах (як дружніх, так і особистих). Важко постійно бути в образі детектива, який шукає причини того, що відбувається. Для мене це відвертий red flag.
• Відсутність довіри. Знову ж таки, будь-які стосунки базуються на таких елементарних речах, як довіра і надійність. Якщо я розумію, що людині не можна довіряти найпотаємніше, мене можуть підвести в будь-який момент і вчинити зі мною нечесно, висновок один: ми не витрачаємо час один на одного. Навіщо це?

• Односторонні відносини. Для мене кохана людина і близький друг (не плутати з приятелями) завжди переходять у ранг «рідних». Це ті люди, яких я завжди готова вислухати, бути поруч, кинутися на допомогу, відклавши всі справи. Але, коли розумієш, що цим починають користуватися в своїх цілях, нехтувати теплими стосунками, краще відійти в сторону. Мені максимально важко відпускати людей, тому я намагаюся «намацати» цей червоний прапор ще до того, як закрутяться близькі стосунки.
• Неповага до особистих кордонів. Це більше стосується особистих стосунків. У кожного має бути свій простір, своя думка, свої бажання і вподобання. Вони повинні поважатися. Крапка. Якщо партнер намагається обмежити тебе в чомусь наполегливо і навіть вдаючись до маніпуляцій – навряд чи з цього вийде щось хороше. Ніхто не повинен руйнувати твій внутрішній світ, порушувати правила, які для тебе є важливими. Свобода і тотальне взаєморозуміння у відносинах – це такий кайф!

Цікаво на тему: Як зрозуміти, що ти занадто багато вимагаєш від партнера

Юлія: відсутність діалогу та звичка скаржитися

• Комунікативна глухота. Одна річ у стосунках з людьми дратує мене найбільше: їхня нездатність розмовляти зі мною або між собою. Це просто, коли дійсно хочеш вирішити проблему з партнером або другом, і майже неможливо, коли хтось корчить із себе королеву драми або «ображенку», хоче, щоб визнали саме його правоту і пожаліли. Іноді вони прислухаються, їх заспокоює моя стримана манера розмови, і зрештою ми приходимо до щасливого фіналу. Але зазвичай, коли я намагаюся поговорити, у відповідь летить лайка, і людина остаточно закривається в собі. На таке я не готова витрачати свій ресурс.
• Емоційне паразитування. Ще не люблю відвертих скарг, тому що сама намагаюся не скаржитися. Бувають ситуації, в яких комусь необхідно, щоб його вислухали, дали можливість поділитися реальним болем, і тоді я ніколи не відмовлю в допомозі. Але коли такі розмови перетворюються на емоційне обслуговування з мого боку, то це мене просто дратує. Відразу вмикається когнітивна емпатія: а що в цей час думає інший учасник конфлікту – ну і так далі. І тут відразу повертаємося до написаного вище: якщо пояснення моєї позиції щодо скарг не діє, то я зводжу таке спілкування до мінімуму.

• Перформанс. Що стосується відносин з партнерами: якщо він або вона під час знайомства старанно створює якийсь образ, хоче здаватися добрішим або розумнішим, то це однозначно «до побачення». Колись я цього не розуміла і неодноразово обпалювалася, тому що ці образи працювали на мене саме так, як вони на те розраховували. Але насправді я вже так давно в постійних стосунках, що все це мене не хвилює. Однак мені подобаються спокійні і впевнені особистості, які не бояться бути собою і на побаченні не прикидаються, ніби вони – Джейкоб Елорді.

Цікаво на тему: 7 переваг життя без стосунків

Єва: відсутність довіри й слово «повинна»

Червоні прапорці у відносинах:

Для мене стосунки починаються не з «іскри» або сексуального потягу до людини – це все фізіологія і декорації. А між декораціями та залаштунками, для мене набагато важливіше друге. Саме там знаходиться фундамент майбутніх стосунків і той самий головний червоний прапор – відсутність або брак довіри. Так, багато хто про це говорить, але на практиці – це більше просто пафосні, шаблонні промови. Для мене ж без цієї частинки в парі не може бути й мови навіть про зародження чогось схожого на стосунки, не кажучи вже про більше.

Другий не менш тригерний ред флаг у відносинах – це присутність у них слова «повинна», «повинен». І так, я з тих людей, яким абсолютно не важлива наявність або відсутність обручки на пальці. Ця атрибутика взагалі ніяк не впливає на моє ставлення до людини і не додає якихось обов’язків мені або моєму партнеру і не навпаки – не зменшує їх. Я ніколи не кажу коханій людині фрази «ти повинен робити так, ти повинен робити те, тому що…». І само собою вимагаю того ж натомість.

Цікаво на тему: Конструктивна критика у відносинах: висловлюємо претензії правильно

Коли на горизонті починають маячити відразу два таких прапори – відлік часу до розриву відносин обчислюється в секундах. Однак я завжди відкрита до діалогу і взагалі вважаю, що у відносинах не просто потрібна, а критично необхідна чесна розмова на абсолютно будь-яку тему. Чи є місце для маневру, навіть якщо у відносинах бракує довіри і прослизає слово «повинна»? Звичайно ж, є, але воно неймовірно обмежене в часі і тримається тільки на чесній розмові без демагогії і спроб переконати замість того, щоб почути.

Прапорці в дружбі:

Що стосується ред прапорців у дружбі – у мене їх немає. Чому? Тому що я щиро не розумію, що таке друг, подруга і про які дзвіночки тут йдеться. Є знайомі, є сусіди, також існують колеги по роботі і якісь випадкові люди, з якими ти вітаєшся за звичкою, навіть не знаючи їхніх імен. При цьому з кожним з них у тебе можуть бути як теплі і тісні, так і холодні, суто ділові стосунки. Хто з них друг/подруга? Поняття не маю. Може, всі, а може, ніхто.

У мене особисто градація набагато простіша – є близькі мені люди й всі інші. З першими ні про які ред флаги не йдеться, оскільки ми давно прийняли «заскоки» один одного, але при цьому наші життя тісно пов’язані. Це як шматочки пазла, які мають різну форму і на них зображені різні елементи картинки, але при їх з’єднанні відбувається та сама магія. Що стосується всіх інших… 99% з них – це люди, які приходять і йдуть. Тут, як то кажуть, потрібно просто змиритися і прийняти прописну істину життя. Я навчилася досить легко відпускати таких людей, навіть якщо в якийсь період спілкування було вкрай тісним.

Цікаво на тему: Все, що потрібно знати про гостьовий шлюб

А ще друг – це автоматично якісь дивні обов’язки. «Ти мені подруга чи хто?» І тут мова не про прохання, а про натяк, що ти повинна допомогти, повинна вислухати, повинна… Як ти пам’ятаєш, у мене з цим словом не найкращі стосунки. І я занадто ціную близьких мені людей, щоб так нешанобливо до них ставитися. Ми нічого не винні один одному, але при цьому кожен з нас за необхідності зробить все, що потрібно, без зайвих слів. І ще, на відміну від сумнівних «дружніх» стосунків, тут немає місця якимось «дитячим» образам і записам у блокноті пам’яті, хто для кого більше зробив і хто з нас кращий друг. Ця захоплива, але не довга гра відбувається виключно з боку і в колі всіх інших.

А які червоні прапорці у відносинах для тебе? Що ти не будеш терпіти в дружбі і не тільки? Ділися своїми тривожними дзвіночками в коментарях.