Як допомогти дитині стати самостійною?
Батьки хочуть, щоб їхні діти виросли самостійними, але часто припускаються помилок у вихованні, які зупиняють самостійність. Які саме помилки, як їх не допустити та допомогти дитині стати самостійною? Дізнаємося разом з Єва блог.
Що таке самостійність дитини
Самостійність дитини — це комплексне поняття, яке включає аспекти:
- самообслуговування (вміння їсти, одягатися, зав’язувати шнурки, чистити зуби без допомоги дорослого);
- навик зайняти себе;
- впевненість у власних силах;
- ініціативність (уміння діяти не на прохання дорослого, а за власним спонуканням);
- відповідальність (готовність виконувати обіцянки, розуміння можливих наслідків вчинків);
- здатність приймати рішення, ставити цілі та досягати їх.
Помилки у вихованні, що призводять до несамостійності
Самостійність починає формуватися у віці півтора-двох років, коли маленька людина починає пізнавати навколишній світ. Завдання батьків – заохочувати розвиток самостійності.
Слід уникати типових помилок:
- Робити все самотужки. Дитина звикає до того, що за неї все вирішать і зроблять. Це відбувається через гіперопіку або переконання, що зробити найлегше і швидше, ніж навчити дітей самостійності.
- Вирощувати дитину «під диктовку», говорячи, що і як робити, контролювати кожен крок. Дитина в такому разі буде виконавчою, але не ініціативною.
- Будувати завищені очікування. Якщо заохочувати виключно успіхи (наприклад, навчився читати), ігноруючи проміжні досягнення (запам’ятав різні літери, освоїв читання по складах), немає відчуття значущості маленьких кроків, самооцінка та мотивація дитини знижуються, самостійність не розвивається.
- Не залишити дитині вільного часу, розподіливши його між навчанням та іншими заняттями. Самостійність означає в тому числі вміння себе зайняти та розважити, для цього потрібні умови.
- Не приймати смаки та інтереси дитини. Їх придушення стане причинами конфліктів, а якщо дитина не може відстояти себе, вона перестає відчувати контроль над своїм життям.
- Рятувати в останній момент. Дитина дотягла до останнього з виконанням завдання, а мама прийшла на допомогу і все вирішила? І позбавила її можливості зіткнутися з наслідками неорганізованості та лінощів, а, отже, і прагнення виявляти самостійність у майбутньому.
- Демонстративно переробляти щось за дитиною, соромити чи уїдливо коментувати те, що не вдалося.
- Наголошувати на ідеї, що «дорослі знають краще».
Цікаво по темі: Чого не можна робити, якщо ви хочете виховати щасливу дитину
Прояв дитячої самостійності у різному віці
Коли малюк помітить, що частину потреб може задовольнити без батька, він спробує вибратися з ліжка, взяти іграшку, випити зі склянки. І, можливо, зіткнеться із заборонами: не чіпай, постав, відійди… Постійні заборони та контроль пригнічують дитячу цікавість і прагнення активно пізнавати світ, а отже, і ініціативу щось робити самому. Щоб не допустити цього, важливо помічати та підтримувати прояви самостійності, мотивувати до цього. Як розвивається самостійність у різному віці?
1-3 роки. Малюк починає ходити і навчатися самообслуговуванню: тримати ложку, їсти, пити, вмиватися, одягатися, користуватися туалетом. Щоб привчити його до цього, заохочуй прагнення освоювати нові навички, які розвивають самостійність.
3-5 років. Дитина починає почуватися окремою людиною, досліджує межі допустимого у відносинах, перевіряє, що можна, а що не можна, прагне більшої самостійності, хоче все робити по-своєму. До п’яти років дитина може:
- збирати іграшки після гри, складати речі в шафу,
- виконувати нескладні дії під час приготування їжі (додати в тісто борошно, перемішати овочі в салаті), прибирати посуд зі столу,
- прибрати за домашнім вихованцем, погодувати його або налити води.
5-7 років. Дитина багато всього вміє сама, але самостійність ще розвивається, є потреба у контролі та нагадуваннях. Ти налив воду собаці? Не забудь зібрати іграшки, коли підуть гості».
7-12 років. Період навчання у школі зміцнює самостійність. Дитина навчається планувати свій час, стежити за станом своїх речей, зошитів та підручників, виконувати різні завдання. До підліткового віку дитина може:
- самостійно виконувати домашнє завдання;
- стежити за станом шкільної форми та взуття, вчасно та без нагадування складати речі у прання,
- виконувати свої домашні обов’язки (наприклад, прибирання своєї кімнати, винос сміття, нескладні покупки в супермаркеті),
- доглядати домашню тварину без нагадувань.
До моменту, як дитина стає підлітком, її самостійність і в навчанні, і в самообслуговуванні не потребує контролю та нагадування з боку дорослих.
Цікаво по темі: Прибирання оселі: що можна доручити дитині та в якому віці
Як навчити дитину самостійності?
Одна з причин пасивності та відсутності ініціативності дітей – вихована дорослими звичка «слухатися». Замість перетворення дитини на виконавця чужої волі навчи її самостійності. Твої сім помічників:
- Можливість виявляти самостійність. Малюк кинув іграшку? Не піднімай, запропонуй це йому. Тягнеться за ложкою і хоче їсти кашу сам? Покажи, як це робити, похвали за старання. Бери до уваги вік дитини, і в міру освоєння нових навичок крок за кроком ускладнюй завдання.
- Підтримка ініціативи. Хоче допомогти з приготуванням? Доручи щось, з чим дитина впорається, похвали. Хоче вимити чашку? Постав біля раковини стільчик і допоможи налаштувати теплу воду. З кожною маленькою дією самостійність малюка зростає.
- Режим дня. Зрозумілий розпорядок дає передбачуваність, отже, відчуття безпеки, стає дитині опорою і допомагає розвитку самостійності. Вона знає, коли грає, коли їсть, спить, виходить на прогулянку, коли прибирає і т.і. Переконайся, що у школяра година-дві на день не зайняті нічим — це час для вільної гри та справ, які цікаві самій дитині.
- Вибір. Пропонуй вибір: яку футболку одягти в дитсадок? Яку книгу читаємо перед сном? Так дитина вчитиметься приймати рішення, знати, що до них прислухаються, зміцнюючи самостійність.
- Домашні обов’язки. Дворічні діти здатні принести прибори до столу, трирічні — полити фіалки, прибрати свої іграшки (спочатку можна разом). Важливо хвалити дитину і за старання, і за успішне виконання завдання, це найкраще добриво для самостійності, що росте.
- Хобі. Спробуйте різні заняття та зупиніться на тому, що цікаво дитині. Самостійність означає, зокрема, вміння прислухатися до себе, помічати і підтримувати свій інтерес, докладати зусиль, щоб щось вийшло. Хобі за власним вибором — чудова практика для розвитку самостійності.
- Кишенькові гроші. Коли дитина починає розуміти, яким чином у сім’ї з’являються продукти, іграшки, одяг, що означає «робота» і для чого потрібні гроші, можна виділити їй кишенькові гроші. Для зміцнення самостійності можуть бути зовсім невеликі суми, важливіше, щоб дитина могла ними розпоряджатися на свій розсуд. Допомагай розбиратися з витратами та прогнозувати результат того чи іншого вибору, але не наполягай на своєму.
Виховання самостійності дитини вимагає від батьків уваги (помічати її прояви), терпіння (навчати новим навичкам і повторювати одне й те саме) і здатності щиро похвалити. Хвалити і заохочувати треба у будь-якому разі, навіть якщо дитина ще не зробила все «як слід» — відчуваючи підтримку, вона намагатиметься, пробуватиме ще і ще. Акцентуй увагу не на дитині («Який ти молодець! Як дорослий!»), а на діях («Як акуратно в тебе вийшло застелити ліжко!», «Як швидко ти одяглася на прогулянку!»). Слухай дитину, допомагай їй міркувати та приймати рішення. З позиції гіперопекаючого дорослого самостійність у дітях не виховати, а з ролі наставника та друга точно вийде.
Читайте також:
Коментарі покищо відсутні