Прибирання оселі: що можна доручити дитині та в якому віці

Середньостатистичний сучасний школяр зайнятий не менше дорослого: у нього є школа, домашні завдання, додаткові заняття, тренування. Утім, як і багато дошкільнят, тільки вони ходять до садка, а на вихідних або вечорами — на підготовку до школи й спортивні секції.

Тому так хочеться їм допомогти та звільнити хоча б від домашніх справ. Та чи правильно це? Психолог Мадлен Левін вважає, що не можна ставити заняття вище домашніх обов’язків. Тому що це сигнал до того, що особисті досягнення й оцінки важливіші, ніж сім’я та турбота про інших.

Домашні обов’язки дитини можна внести до розкладу, виконувати їх із задоволенням та не перетворювати на випробування для всіх членів родини.

Розподіл обов’язків: навчаємо самостійності

Відповідальність і самостійність — якості, що не з’являються самі по собі в 7, 10 або 15 років. Їх можна розвивати так само, як у 2 роки ми розвиваємо моторику, а в 4–5 — вчимо правильно тримати ручку.

У будь-якому віці прибирання та виконання домашніх обов’язків прищеплює почуття відповідальності за спільний дім, допомагає усвідомити свій внесок у життя сім’ї, відчути себе важливим і потрібним. У 3 роки це може бути просте витирання пилу, у 9 — самостійна зміна постільної білизни, а в 17 — приготування обіду на всіх.

Дитина, яка з раннього віку звикла сама справлятися із завданнями за віком, отримує переваги, які їй знадобляться для успішного дорослого життя. Адже крім навчання побутовим навичкам, вона вчиться слідувати інструкціям, самостійно планувати час та організовувати процеси.

Крім розвитку самостійності, наявність домашніх обов’язків у дитини позитивно позначається на її успішності в школі, психічному розвитку та навіть майбутній кар’єрі (про це говорять наукові дослідження). Можливо, так відбувається тому, що ті, хто з дитинства був привчений розділяти відповідальність за чистоту в оселі, навчилися бути відповідальними за своє життя й отримувати задоволення від досягнутих цілей.

А ще це розвиває вміння піклуватися не лише про себе, а й про оточуючих, навчає бути чуйними. Коли всю роботу по дому виконують батьки, дитина може відчувати себе залежною. А стаючи старше, такі діти можуть продовжувати думати, що оточуючі, як і раніше, будуть робити все для них і замість них.

Як мотивувати дитину підтримувати порядок

Чи є різниця, як дякувати: «Дякую за допомогу» або «Дякую, ти чудовий помічник»? Дослідження говорять, що різниця є. Фраза про те, що дитина була хорошим помічником більше мотивує й бажання займатися прибиранням тільки зросте. Це підвищує самооцінку та почуття власної важливості.

Ось ще кілька порад:

  1. Додати домашні справи до розкладу поряд з тренуваннями та заняттями.
  2. Придумати гру на проходження рівнів. Наприклад, початковий рівень — витирати пил і складати речі, наступний — користуватися пилососом, потім — право включати праску й пральну машину.
  3. Характер завдань має бути таким, щоб вони приносили користь усім, а не лише дитині. Тобто прибирати потрібно не тільки у своїй кімнаті, але й у вітальні, і на кухні.
  4. Прибирання та інші домашні справи не мають асоціюватися з негативом і тим більше видаватися як покарання. Про них варто говорити позитивно або хоча б нейтрально.

Чи варто мотивувати дитину грошима? Деякі батьки так роблять, але з психологічної точки зору це не зовсім коректно. Просто хоча б тому, що в такому випадку турбота про сім’ю, спільний простір і почуття важливості, про які ми говорили вище, — усе перетворюється на звичайну бізнес-угоду. А ось давати дитині гроші — потрібно, але, перш за все, для того щоб навчити правильно їх витрачати.

Розподіляємо домашні обов’язки в залежності від віку

Щоб прибирання не супроводжувалося роздратуванням батьків і свідомим саботажем з боку дитини, привчатися до порядку краще з раннього віку, коли будь-яка діяльність сприймається як гра.

У підлітковому віці, якщо у дитини є окрема кімната, нехай вона підтримує в ній свій порядок або, якщо забажає, не підтримує зовсім. У цей період для неї важливо відчувати повагу особистих кордонів і знову-таки відповідальність за власну територію.

І вже тим більше не варто тут наводити свої порядки, не спитавшись брати, перекладати й викидати речі. Просто подумайте: було б вам приємно, якби так вчинили з вашими речами? Водночас на спільній території, у кімнатах, які не належать дитині, ситуація зворотна: всім потрібно підтримувати спільний порядок.

Що можна доручити дитині у 2–3 роки:

  • збирати іграшки (можна починати з 1–1,5 років);
  • складати книги на полицю;
  • складати свій одяг;
  • витирати стіл.

Що може робити вдома дитина 4–5 років:

  • розстеляти й застеляти ліжко;
  • витирати пил;
  • прибирати за вихованцем, годувати його.

Що має робити дитина в 6–7 років:

  • пилососити;
  • виносити сміття;
  • допомагати мити підлогу;
  • залишати після себе чистими ванну й туалет.

7–13 років:

  • мити посуд або вмикати посудомийну машину;
  • прасувати речі (можна починати й раніше з простих речей);
  • наводити лад на полицях та в шафі;
  • уміти вмикати пральну машину.

13 років і старше:

  • міняти постільну білизну;
  • чистити плиту, духовку, ванну кімнату й санвузол;
  • допомагати у важливих справах (наприклад, робити ремонт);
  • уміти приготувати їжу на всіх.

Уміння робити прибирання — це свого роду підготовка до майбутньої свободи, коли дитина стає дорослішою, буде самостійно ставити собі завдання та розставляти пріоритети. Як правило, незалежно від бажань батьків ця свобода настає в підлітковому віці. І краще, щоб до цього часу підліток по максимуму навчився бути самостійним, у тому числі, міг подбати про навколишній простір.

4 Листопада / 2021 Виховання і розвиток

Коментарі покищо відсутні

Додати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *