ТОП ознак, що ти занадто багато вимагаєш від партнера
Давай будемо відверті, іноді ми самі не витримали б стосунки… з собою. Тільки ось ніхто не любить, не хоче й взагалі пропускає повз сценарії, при яких стає на місце своєї другої половинки. 8 явних «дзвіночків», що ти перегинаєш палицю зі своїми вимогами до партнера.
Ти сприймаєш турботу як норму, а не як те, чим варто дорожити
Він приготував вечерю, підвіз, вислухав твою двогодинну історію про колегу, яку не знає, а у тебе всередині не «дякую», а щось на кшталт: «ну так, так і повинно бути».
Я зараз говорю не просто про якісь прості побутові речі й натякаю на те, що ти повинна бути безмежно вдячна за кожну дрібницю. Ні, мова про внутрішнє сприйняття, коли увага, час, подарунки, емоції тобі належать просто за фактом існування відносин. Чим вище почуття «мені винні», тим нижче задоволеність парою і тим більше хронічного розчарування в партнері з усіма наслідками – це факт, підтверджений численними дослідженнями. Чим глибше в тебе поселяється думка «він зобов’язаний», тим менше шансів радіти тому, що він реально для тебе робить. На дистанції планка вимог злітає так високо, що ти й сама не можеш її дістати для перегляду всього списку, але при цьому продовжуєш виставляти якісь вимоги до партнера вже просто «для галочки».
Якщо ти помічаєш, що «дякую» всередині звучить рідше, ніж «ну нарешті», – це серйозний червоний прапорець.
Цікаво на тему: Шанс на порятунок або… Що таке пауза у стосунках?
У голові живе ідеальний партнер, а поруч – жива людина, і ти постійно їх порівнюєш
Так, мова про той самий «чек-лист принцеси». Він повинен жартувати ось так, заробляти ось стільки, реагувати на твої сльози з виною і драматургією, завжди бути в ресурсі, вміти вести розмову, як психотерапевт і займатися сексом краще, ніж популярні актори дорослого кіно. Наші ідеальні стандарти самі по собі не страшні, а, навпаки, корисні. Саме вони допомагають розуміти, що для нас важливо, дають мотивацію. Але коли реальна людина зобов’язана повністю відповідати цим ідеальним стандартам, в 10 випадках з 10 задоволеність відносинами починає падати.
Якщо ти часто думаєш «чому він не такий, як повинен бути?», а не «що у нас вже є хорошого?», – ти не просто хочеш кращого, ти живеш в режимі постійного порівняння реальної людини з казковим персонажем з твоєї уяви. А мозок в цьому режимі завжди знайде, до чого причепитися.
Ти чекаєш, що партнер буде читати думки й вгадувати твої потреби
Простий, але зрозумілий приклад: «Він не бачить, що у мене болить зуб і мене потрібно як мінімум обійняти, пожаліти?». А як партнер може це бачити й знати про це, якщо твоя поведінка стандартна? Проблема в тому, що навіть люди, які безмежно люблять, не володіють телепатією. Коли один постійно вимагає змін, але не говорить конкретно, що саме йому потрібно, а другий відчуває тиск і йде в захист або ігнор, формується класичний патерн – вимога-відсторонення. Такий стиль комунікації в парі стабільно пов’язаний з великою кількістю стресу й постійними сварками.
Коли ти не говориш або хоча б не натякаєш «мені важливо ось це, мене турбує ось те», а живеш за схемою «якби любив – сам би зрозумів», ти не просто вимагаєш, а знімаєш з себе частину відповідальності за комунікацію у відносинах і вішаєш її цілком на партнера.
Часто злишся не на конкретну відмову, а на те, що «він не здогадався»? Вітаю, нешкідливі очікування вже переросли в нездійсненні вимоги.
Цікаво на тему: 8 ознак, що ти зустрічаєшся з маминим синочком
Прохання перетворюються на претензії, ультиматуми
Для багатьох має велике значення тон і подача інформації. Однак різниця між проханням і вимогою не в гучності голосу, а в підтексті. Прохання враховує можливості іншої людини. Вимога звучить «роби, як я вважаю за правильне, інакше ти – поганий партнер». Простий приклад:
- Прохання – останнім часом я відчуваю себе відірваною від тебе. Мені важливо більше живого спілкування. Давай домовимося, що пару вечорів на тиждень будемо без телефонів, друзів, родичів – тільки ти і я.
- Вимога – скільки можна сидіти у своєму телефоні? Ти знову затримався на роботі з друзями? Нормальний чоловік/хлопець вечір проводить зі своєю жінкою! Або починаєш приділяти мені час, або я не бачу сенсу в цих стосунках.
Ключовий момент: коли ти говориш «ти завжди…», «ти ніколи…»,
«нормальні люди…, а ти…», мова йде не про повідомлення про свою потребу, а про звичайну атаку на особистість. Партнер чує не «мені без тебе самотньо», а «ти поганий, не такий, я заслуговую кращого тощо». Природно, він починає захищатися або закриватися.
Якщо після твоїх «відвертих розмов» партнер частіше мовчить, відсторонюється або вибухає у відповідь – дуже ймовірно, що ти говориш з позиції егоїстичної вимоги, а не прохання.
Ти весь час перевіряєш любов на міцність
Якщо кохає – повинен:
- завжди вибирати мене;
- відразу відповідати на дзвінки;
- завжди бути зі мною згодним;
- ніколи не сумніватися в моєму виборі, рішенні;
- змінювати свої плани, якщо я захотіла.
Для багатьох людей така поведінка вважається розпещеною, егоїстичною, нарцисичною. Насправді ж у 99% випадків ми спостерігаємо тривожний тип прихильності. Зароджується цей поведінковий патерн в ранньому дитинстві, коли батьки то виявляли величезну любов і турботу, то навпаки, максимально відсторонювалися і ігнорували дитину. Для дитячого сприйняття відносин формувалося непередбачуване середовище та неймовірний страх бути покинутим.
І тут є одне велике «АЛЕ». Люди з тривожним типом прихильності, за даними досліджень, часто сильніше бояться відторгнення, потребують постійного підтвердження любові й можуть ставати занадто вимогливими, коли відчувають дистанцію. Немає нічого поганого в тому, що у тебе є родзинка у вигляді критичної важливості уваги.
Але якщо кожна пауза в листуванні, кожні вихідні з друзями або кожен момент «я хочу побути один» сприймаються тобою як катастрофа та зрада – твої очікування від стосунків стають непіднімними для партнера в принципі.
Цікаво на тему: Що таке відкриті стосунки та чи підходять вони вам?
Ти ведеш бухгалтерію: хто кому скільки винен
«Я три рази готувала, він один раз помив посуд – вже винен». Почуття справедливості важливе, й сильна суб’єктивна несправедливість (коли один постійно відчуває, що вкладається більше), безумовно, може дуже негативно впливати на стосунки. Але це працює в обидва боки: якщо ти постійно шукаєш, де тобі недодали, ти автоматично перестаєш бачити, де тобі вже дали.
Стосунки – це не підрахунок вчинків, а баланс. У чомусь ти даєш більше, у чомусь партнер, і це нормально. Якщо ти зациклена тільки на «повинен ще», твій внутрішній лічильник вимог постійно показуватиме «мало».
Червоний прапорець завищених вимог: якщо ти занадто часто подумки підраховуєш, хто кому скільки винен у дрібницях, і від цього зростає роздратування партнером.
Будь-яке «ні» від партнера сприймається як особиста образа
Він не захотів сьогодні їхати до моїх батьків. Він не хоче зараз поїхати зі мною повечеряти… Можливість говорити категоричне «ні», а також виставляти межі – це частина нормальних, здорових відносин. Але коли один партнер сприймає будь-яке «ні» як загрозу, він починає посилювати тиск, вимагати, ревнувати, влаштовувати сцени тощо. У відповідь, відповідно, друга половинка більше закривається і знову підключається вже згаданий руйнівний патерн – вимога-відсторонення.
Якщо всередині тебе майже немає місця для фрази «йому можна мене любити й при цьому не хотіти завжди того ж, що і я» – твої вимоги за межею.
Ти чекаєш, що партнер залікує всі старі рани та закриє всі емоційні потреби
«Він зобов’язаний бути мені психотерапевтом, найкращою подругою, підтримкою, мотиваційним коучем і батьком, якого у мене не було». Так звана емоційна залежність і ненаситне очікування, що одна людина закриє всі дірки, частіше пов’язані з тривожною прихильністю, минулим досвідом і особистою самооцінкою, а не з реальними діями партнера. Він зобов’язаний по суті бути опорою – так. Але він не може:
- скасувати твоє дитинство або колишні стосунки, а також травми, пов’язані з ними;
- замінити якісну психотерапію;
- 24/7 вгадувати, в якому ти стані;
- однією своєю присутністю рятувати від усіх тривог і проблем.
Коли всередині є установка «якщо він мене любить, значить я не повинна відчувати тривогу, самотність, невпевненість», – ти перекладаєш на стосунки роботу, яку по-хорошому ділять між собою твоя психіка, особисті кордони, колишнє і теперішнє оточення.
У підсумку все зводиться не до того, що «чи занадто я багато прошу», а до іншого питання: «чи можу я говорити про свої потреби так, щоб поруч з цим було можливо жити?». Очікування є у всіх, це нормально. Але коли вони перетворюються на жорсткий список вимог, партнер перестає бути коханою людиною і стає проєктом, постачальником твоїх бажань, послугою, на яку ти оформила підписку. Не ідеальний партнер робить стосунки міцними, а двоє звичайних людей, які вчаться говорити один з одним і розуміють, приймають бажання другої половинки. А не просто постійно виставляють рахунок за свою присутність поруч.
Не забудь жмакнути вподобайку, якщо стаття була для тебе корисною.
Коментарі покищо відсутні