Видавництво #книголав презентує книгу психологині Люсі Фоукс «Дорослішання. Як підлітковий вік формує нас», що руйнує багато міфів про підлітків і показує, що вони мають великий потенціал для відновлення, співчуття та самопізнання попри всі труднощі.
Перешкоди як ресурс
Випробування, яких ми зазнаємо в підлітковому віці, часто перетворюються на перевагу через феномен адаптації. Якщо розглянути окремі «проблематичні» риси дорослішання, можна побачити, як вони набувають сенсу в подальшому житті. Соціальна тривожність і прагнення вразити інших створюють потенціал для конфронтації зі своїми страхами та набуття тривалої впевненості. Водночас, підліток вчиться зважати на власний імідж рівно тією мірою, якою це доцільно.
Так само, для прийняття власної зовнішності інколи варто стикнутися з неприйняттям з боку інших як зі своєрідною «вакциною», а для звільнення від надмірного впливу однолітків можуть бути цінними негативні наслідки конформної поведінки. Звичайно, у всьому потрібна міра, адже стійкість психіки, що формується, все ж обмежена. Люсі Фоукс наголошує на важливості зовнішньої психологічної підтримки у випадках, коли йдеться про цькування, неналежні взаємодії з дорослими та серйозні депресивні епізоди через першу юнацьку закоханість.
Цікаво на тему: Що почитати: 7 книг для підлітків
Як ми вчимося протидіяти тиску?
Авторка книги про дорослішання розкриває поняття резильєнтності та підкреслює, що вона не є вродженою – це радше набір стратегій поведінки, який можна розвивати та підкріплювати. Підлітковий вік відкриває простір для пізнання світу та себе, створення нових соціальних навичок та підходів до вирішення проблем. Люсі Фоукс проводить паралель із методом поступового впливу, який лежить в основі когнітивно-поведінкової терапії:
«Основний принцип такий: коли людина уникає чогось, що спричиняє в неї тривогу, тривога послаблюється в короткостроковій перспективі, але натомість не зникає або навіть посилюється в майбутньому».
Натомість, коли людина вчиться протидіяти тиску поступово, згодом вона може витримувати набагато більше. Саме так і функціонує підлітковий розвиток – дитина може уникати публічних виступів через побоювання, але це не призведе до серйозних наслідків. Зрештою, вона зможе поступово подолати тривогу, щоб у дорослому віці не втрачати свідомості на робочих презентаціях чи великих сімейних застіллях під час проголошення тосту. Те саме стосується й кохання. «Розбите серце» підлітка рідко заважає йому рухатися вперед і цей досвід є необхідним для випрацювання резильєнтності. Інакше, відмови чи розлучення в дорослому віці спричиняли би забагато болю й могли би вплинути на здоров’я, кар’єру чи навіть світогляд людини.
Цікаво на тему: Картографи і Капелюшники: як вигаданий світ вчить працювати з конфліктами
Травма чи розвиток?
Стане підлітковий досвід трампліном до дорослого життя чи буде виринати у страшних снах, вирішує середовище. Булінг, відторгнення та соціальна ізоляція можуть мати довготривалі й важкі наслідки – психічні проблеми, включно з соціальним тривожним розладом, негативний «образ Я», схильність до суїциду. Сім’я може бути джерелом підтримки, проте якщо старші родичі неспроможні впоратися зі спільною травмою, вони часто не мають сил для допомоги дитині. Фоукс наводить приклад Ізабель, чиє дорослішання було позначене сімейною кризою:
«Через смерть тринадцятирічної сестри дівчина не лише втратила дуже важливі стосунки й зіткнулася із жахливою реальністю важкої хвороби в юному віці – утрата ще й зруйнувала її сім’ю».
Попри це, Ізабель отримала таку важливу підтримку зі сторони. Більшість підлітків знаходять для себе «місця опору» в своєму середовищі – це можуть бути дружні стосунки, психологічне консультування й терапія або розвиток резильєнтності через дії, до яких можуть заохочувати близькі. Соціальне середовище, надаючи підтримку або відмовляючи в ній, суттєво впливає на самосприйняття й почуття власної гідності. Воно визначає, чи травма стане на заваді розвитку, чи перетвориться на можливість для особистісного росту.
«Дорослішання. Як підлітковий вік формує нас» – книга, що охоплює багато тем, про які ми зазвичай не думаємо, пригадуючи минуле. У ній йдеться про парадокс популярності, що породжує самотність, про жагу ризику, статеве виховання тощо. Професійний погляд Фоукс дозволяє нам поглянути на дорослішання як на унікальний життєвий період, що вчить нас долати перешкоди, шукати в них ресурс і проходити крізь посттравматичне зростання.
Коментарі поки що відсутні