Як знаходити спільну мову з підлітком та бути для нього прикладом?

Підлітковий вік – час, коли дитина прагне відчути себе дорослою, а батькам потрібно знайти баланс між необхідною свободою та безпекою. Нерідко, цей період стає джерелом конфліктів, сварок та непорозумінь.

У прямих ефірах на YouTube-каналі EVA експерти Української академії лідерства (УАЛ) продовжують ділитися цікавими підходами до комунікацій та налагодження стосунків з підлітками. Ділимось з вами новими відео та найцікавішими моментами з них. 

Час читання: 11 хвилин та чашка кави ☕

статья доступна на русском языке

Як знаходити спільну мову з підлітком?

Чому підлітковий бунт – то не страшно, а необхідно. Що варто розуміти про емоційний стан дитини у цей період та як знайти з нею спільну мову? Допомагає розібратися Володимир Чупрін — психотерапевт, викладач курсу “Психологія стосунків” в Українській академії лідерства,  член Української спілки психотерапевтів. 

—  Які основні психологічні проблеми підлітків ви б назвали найгострішими сьогодні? Як, на вашу думку, вплинула на стан підлітків війна?

— Є багато загальнолюдських механізмів, які стосуються й підлітків. Їм точно страшно, їх точно лякає ситуація невизначеності, їм тривожно, і водночас в них є багато злості, як і в дорослих. 

Ворог зламав наше звичне життя, доводиться перелаштовувати життя, бізнес, навчання, все міняється. Звісно, це, як мінімум, дратує, як максимум – викликає лють, ненависть.

Підліткам в принципі складно з емоціями в силу їхнього віку. Адже їхній мозок на знімках КТ чи МРТ виглядає як мозок людини в стані психозу (коли там дуже велика бурхлива реакція), і різниця тільки в тому, що у підлітка це – лише етап.

Підлітки у аудиторії
Але разом з тим наша психіка дуже гнучка, і вона здатна справлятися з реальністю. Підлітки мемасики роблять, жартують, іронізують, шукають виходу агресії, злості. Іноді це, звичайно, може бути в конфліктах. Але давайте будемо чесними, підлітки й до війни конфліктували, бо цей період складний. 

Підліткам складно пояснити собі, потім комусь іншому, що з ним відбувається. Їм складно менталізувати й озвучити це вголос. А тут ще війна. З цим не всі дорослі справляються. Підліткам це все складніше у квадраті.

Цікаво по темі: Як допомогти підлітку визначитися з майбутнім: навички та освіта

—  Як розуміти емоційні стани підлітка і підтримати, коли це потрібно? Чого варто уникати при спілкуванні з дитиною?

— Точно не варто, навіть якщо ви робили це раніше, продовжувати спілкуватися мовою авторитету“Я так сказав, бо я тато або я мама”. Зараз вже так не пройде.

Суть підліткового процесу – все ставити під сумнів. І це дуже хороша, за певних обставин, риса. Сім’я – це певною мірою теж система, де є правила, норми. І тут підліток починає бунтувати – йти всупереч системі. Учасникам системи, дорослим, це неприємно.Та для підлітка це важливо, щоб потім дорослий зміг постояти за себе.

А звернення до авторитету, вони навпаки передбачають, що  підліток мав би далі продовжувати бути маленькою дитиною, яка з усім погоджується.

Підлітковий бунт – важливий етап. Якщо пройти вдало пройти цей процес, він дає багато бонусів. Наприклад, дівчина не буде в аб’юзивних стосунках з чоловіком жити роками, бо матиме досвід не терпіти. 

Як дитині безпечно практикувати вміння відстоювати себе? Звісно, вона це робить з найближчими. І для сім’ї це часто удар, бо батьки за серце хапаються: “Ми ж з любов’ю, ми ж найкращого бажаємо”. 

Тут важливо, з одного боку, набратись терпіння, з іншого боку – для батьків це виклик: чи є в них в наявності крім авторитарної поведінки інші моделі, партнерська система: домовляння, проговорювання “Що я, що зі мною, чого я так вважаю, тепер скажи, що ти, чому ти так вважаєш”. На жаль, не всі батьки той екзамен складають. 

EVA в YouTube
—  Буває тихий бунт (“Не знаю, не хочу”, відстань), а є активний – постійні суперечки й таке інше.

—  Залежить від того, яке ставлення до конфліктів в родині, до агресії, до злості. Якщо в сім’ї наче все добре, проблем нема, будь-який можливий конфлікт витісняється, пригнічується. Підліток з такої сім’ї буде влаштовувати мовчазний, пасивно-агресивний конфлікт, де він буде погоджуватись, а потім не робити, саботувати, щось не виконувати. Не буде сварок, не буде високих тонів.

Але якщо в сім’ї звикли, що можна посваритись, помиритись. То підліток знає, що так можна, і теж так буде робити.

 Але дуже важливо батькам (це дуже делікатний момент) не сприймати це особисто і не починати себе звинувачувати, що “Я – погана мама” чи “Я – поганий тато”, “недогледіли”, “недовиховали”. Це точно не про вас! Хіба що ви мали фантазію, що ви – ідеальні батьки. 

Підліток намацує в собі злість, він не завжди знає, як ту злість можна виражати, але те, що він робить спроби – це важливо. Найважче батькам дається, що колись вони мали повну владу над дитиною, а почалися процеси сепарації. 

Було б чудово, якби батьків було двоє, щоб вони підтримували один одного. А якщо ні, то звертайтесь до друзів, до інших батьків в такій же ситуації, психотерапевтів. Бо ви, батьки, також потребуєте підтримки.

— Як розмовляти з підлітком на важливі теми? Як стати для нього другом?

Потрібно почати з себе. Поки дитина росла, весь фокус був на дитині. Дружба починається з того, що друг вже не опікується, а приходить, ділиться, говорить. І в цьому місці буває відкриття для батьків. Насправді можна говорити про свої відчуття:  я відчуваю, що ми вже менше спілкуємось і мені від цього сумно, знай, що я поруч з тобою, що я тебе люблю. 

Цікаво по темі: Перехідний вік: як пережити й не збожеволіти (велика шпаргалка для батьків)

І це для батьків дуже дивно, бо вони хочуть, щоб дитина про це їм казала, але вони не готові самі сказати. Бо іноді батьківська позиція зручна тим, що вони приймають роль такого собі божества “Я вище, я зверху, в мене переживань нема, страхів нема, а то дитина – вона росте”.

Замість того, щоб бути божеством, варто побути живою людиною, яка готова говорити, ділитися, бо це те, що підлітки шукають в той період. Дуже класна є вправа – згадати себе підлітком, згадати, що турбувало. 

Дуже добре, якщо батьки наважаться відкрити себе живими людьми: з емоціями, з почуттями, з переживаннями. Це буде для нього взірець, як бути дорослим. І є шанс, що ви зблизитись. Але без цього дистанціювання не вийде. Це закономірно і природно, щоб потім відбувся контакт, але вже партнерський, коли кожен обирає сам, як йому добре, відстань.



—  Як сфокусувати підлітка на щоденних сімейних обов’язках?

— Це непросте завдання, бо підлітки вже намацали своє хочу. І вони відчули драйв від того хочу. І тут непросте для батьків завдання – навчити дитину зупинятись

Варто говорити про причинно-наслідкові зв’язки, пояснювати: “Я насправді це кажу не тому, що я злий, авторитарний тато, а тому, що наслідки будуть в тебе”. І таким чином повертати дитині відповідальність. Тобто не просто говорити “Треба чистити зуби”, а пояснювати, що потім будуть дірки в зубах і в тебе вони будуть боліти. Чи ти готовий до такого?!

Повертаючись до обов’язків. Діти жили у світі єдинорогів, Нарнії та казок, де продукти з’явилися магією, чистота наводилась Містером Пропером і маминим помахом руки. А виявляється, що чистота сама не з’являється. Треба якось докласти зусиль. Коли це проговорити, є шанс, що підлітки не виростуть громадянами, які очікують, що країна якось сама, а я сам нічого не платив (зборів, податків), політикою не цікавився, ні за кого не голосував, а воно якось само. Це доволі інфантильно.

Це працює так: спочатку ментальне пояснення, що ми зараз робитимемо, а потім самі це і робимо. Бо якщо, наприклад, тато не допомагає мамі по дому, а розказав підлітку що важливо допомагати, то з цього нічого не вийде.

— “Моя дитина мене не чує”. Як розмовляти із підлітком, щоб він почув батьків?

— Давайте я таку інструкцію дам:

  1. Перевірте себе на предмет того, в якій формі ви говорите це підлітку. Бо ми самі себе обманюємо.  Якщо в наказовій, і ви творите тиск на нього, він вас не чує, бо його мозок включає режим захисту. 
  2. Спробуйте оформити свою думку в формат “Я-повідомлення”. Тобто про себе, не про доньку, не про сина 
  3. Запитайте ту дитину, як їй здається, що вона чує, як краще з нею говорити.

Як бути прикладом для підлітка та стати для нього ментором?

Що таке менторство, як бути прикладом для підлітка та що для цього потрібно? Розповідає Катерина Черевко, менторка Української академії лідерства, заступниця керівника Харківського осередку з особистісного розвитку.

— Що таке креативне менторство?

—  Ментор – це старший друг, наставник, це в жодному випадку, не суворий вчитель, не коуч, це не “братішка”, який буде просто сидіти з тобою на лавці говорити про життя. Ментор – це серйозна доросла людина, яка має життєвий досвід і готовий поділитися з ним підлітком. 

Цікаво по темі: Як бути, якщо ви не поділяєте вподобань дитини

Ми в УАЛі ( Українській академії лідерства) придумали свою класифікацію менторства:

  • ментор-дзен: дуже спокійний, який завжди заспокоїть; 
  • ментори-бустери: пришвидшують розвиток свого менті, допомагають скоріше досягати цілі, кар’єристи;
  • незручні ментори: не будуть сюсюкатись зі своїм менті, будуть говорити правду, навіть жорстко, і твоя задача – довести цьому ментору, що ти чогось вартий;
  • ментори-мудреці: в силу свого віку чи життєвого досвіду можуть дати пораду у будь-якому випадку у житті;
  • креативний ментор: підходить до “роботи” з молоддю з точки зору творчості, креатива та гейміфікації, намагається перетворити спілкування зі своїм менті в якусь гру.

Я себе відношу до останнього типу. Робота зі мною перетворюється на таке собі проходження місії у комп’ютерній грі: треба виконати купу завдань, отримати якісь “ачівки”, зробити маленькі таски, отримати покарання, якщо щось не зробиш. Намагаюсь кожний елемент взаємодії зробити креативним. 

Але ця робота двостороння.  Якщо ви хочете стати ментором для своєї дитини, то її треба попередити, що вона має в це вкладатися. 

Креативне менторство – це ще про те, щоб робити життя навколо себе цікавішим. Тоді ви зможете зробити більш цікавим і життя своєї дитини. І тут вступають в силу чудові методи креативного менторства – це челенджі та марафони. В них потрібно “вписуватись” разом зі своїм менті. Не просто говорити “Присідай щодня 300 разів”, а робити це разом. 

Хочу навести декілька прикладів челенджів і марафонів, які ми робили в УАЛ:

  • емоційні: день “ТАК”, тиждень вчишся говорити НІ, 21 день без нарікань;
  • фізичні: пити воду, 14 днів без солодкого, планка щоранку; 
  • челендж 100 днів: щодня 15 хвилин чомусь присвячувати своє життя (вчити іспанську, пісні, читати). 

Цікаво по темі: Дивись українське: 12 класних YouTube каналів для дітей та підлітків

— Вести власним прикладом. Яким треба бути дорослим, щоб підліток брав з тебе приклад. Яким має бути дорослий, що готовий стати ментором ?

— Найголовніша відповідь – мати сміливість. Якщо ви вже хочете, то ви готові. 

Якщо підліток бачить, що ти не впевнений у собі, десь не гармонійний, не щасливий, то дуже швидко це зчитує, і ти одразу втрачаєш авторитет. Вести власним прикладом – це про те, що ви не можете навчити дитину тому, чого самі не робите. І варто почати з зовнішнього вигляду, бо підлітки  візуали. 

Ментор має бути в тонусі в принципі, слідкувати за своїм фізичним, емоційним станом, має бути людиною в ресурсі. Ти маєш бути як взірець, що в тебе є життєві сили. 

Ми маємо жити тим життям, яким хочуть жити підлітки через 10-15 років.

— Баланс між своїм віком і розумінням трендів. Як бути мудрим і розсудливим наставником серед крінжатіни і душніл:)

— Дуже актуальне питання, бо ментор справді може перетворитися на підлітка, коли починає поводити себе як вони. І у підлітків швидко стираються кордони, порушується субординація. Ментору не варто переходити на рівень “Рівне рівному”, але важливо розумітися у сучасних трендах, це мастхев. 

— Який вплив ментора? Як змінюється підліток з допомогою ментора?

— Одна з основних цілей менторства – супроводжувати студента в розвитку. Ми дуже багато говоримо про цілепокладання.

Перший крок: показати власним прикладом, що ви ставите цілі й у вас це виходить. Наприклад, якщо я поставила на рік ціль пробігти марафон, то в мене на місяць ціль – набігати 80 км, а на тиждень ціль – пробігти 4 рази по 5 км. Ось так це корелюється: я дійду до фінальної цілі, тому що кожного тижня роблю маленькі кроки. 

Найпростіший інструмент цілепокладання – SMART. Ціль має бути:

  • конкретна;
  • вимірювана;
  • обмежена в часі;
  • актуальна для вас;
  • досяжна. 

Хайлевел цілепокладання з ментором – спільні щотижневі цілі. Це дає відчуття єдності, що ти разом з кимось дуже сильним. 

І найголовніше: святкувати маленькі перемоги, в жодному випадку не знецінювати маленькі тижневі досягнення. Найчастіше у дітей травми через цілепокладання, бо батьки знецінювали їх маленькі перемоги.

— Коли діти випускаються з академії їм ще потрібен ментор? І де його взяти? Чи не губляться вони у світі?

—  Якщо підліток починає професійну кар’єру, то варто знайти професійного ментора в тій сфері, яка тобі подобається. І для цього я раджу підліткам просто написати такій людині у соцмережах і попросити, щоб така людина поменторила. Також можна звернутися до молоді, наприклад, випускників попередніх років, які мають вже життєвий досвід і трошки скучили за цим. 

Якщо говорити про батьків, то тут дуже тонка тема. Якщо ви хочете менторити свою дитину, то вам варто підписати таку угоду: як ви будете спілкуватися, безумовно довіряти й підтримати дитину і пообіцяти, що ви будете втручатись, тільки якщо буде катастрофа. Наприклад, дитина каже: “Я хочу спробувати автостоп”, то ви пропонуєте вивчити це питання: як не померти у першому ж автостопі. Тому варто розрізняти де ви батьки, а де ментор

Цікаво по темі: Як створити сильне оточення

— Які інструменти менторства можна вже використовувати в родинах для повсякденного життя

—  Перший інструмент – ранкові чекіни. Збираємось щоранку й обговорюємо новини у світі й в Україні. Дуже важливо, щоб ви їм показали якісні джерела. Це перший інструмент впливу на свідомого громадянина.


Наступний інструмент – це дякую-сесіїї. Час від часу треба дякувати не тільки вам, але і ви дітям.  Ви маєте виховувати культуру подяки.

Робити книжкові клуби. Ми в УАЛі постійно робимо сесії щодо обговорення книг, фільмів чи статей. Якщо людина прочитала книжку і вона їй сподобалась, то є внутрішнє бажання з кимось її обговорити.
Далі ви можете використовувати чекаути на кінець дня. Класичний чекаут – це відповіді на 3 запитання: 

  • людина дня;
  • думка дня;
  • емоція дня. 

Робити неформальні чати, в які ви скидаєте суто ті речі, які вас здивували. Наприклад, ви побачили кота на дереві, зробили фото і скинули у цей чат. Такий собі “радісний чат”.
І, мабуть, останній інструмент, яким поділюсь, це “інструкція на холодильник”. Треба розуміти, з ким ви живете, навіть, якщо ви їх народили. Ваша дитина пише на аркуші відповіді на питання: 

  1. Як зі мною краще спілкуватися? 
  2. Як мене підтримати?
  3. Як зі мною краще не говорити?
  4. Як зрозуміти, що мені сумно?
  5. Як краще поводитися: кидатися шоколадками чи ховатися?

У вас має бути пул запитань, на які ви обидва відповідаєте та обговорюєте.

Мені якось один лектор сказав: “Не робіть мені як краще, залиште мені як добре”. Якщо у вас все добре, то залиште все як є. Якщо у вас гарні стосунки з дитиною, не перетворіться на “скажену” маму-психолога-коуча. 

Більше корисних порад про те, як виховувати підлітків щасливими та успішними, шукайте у наступних ефірах на YouTube каналі EVA

Читайте також:

Коментарі покищо відсутні

Додати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *