Як навчитися ділитися емоціями і переживаннями: поради від Любові Лоріашвілі

В умовах карантину ми набагато більше часу проводимо вдома. Для багатьох стали гострими питання, які раніше “стиралися” просто тому, що всі в різний час тікали з квартири по своїм справам, не помічали, пропускали, десь трішечки недоговорювали. Зараз, через те що піти не виходить, багато хто зіткнувся з конфліктами. Як не скочуватися в звинувачення своїх близьких? Як навчитися правильно промовляти свої емоції, переживання, робити це максимально тактовно і екологічно? Про це головний редактор EVА Blog Світлана Проскура поспілкувалася в інтерв’ю з експертом премії “Мама року” Любов’ю Лоріашвілі.

Любов Лоріашвілі – психолог, національний та регіональний тренер кандидатів в сімейні форми виховання. Більше 20 років працює з сім’ями в складних життєвих обставинах, допомагає в підготовці фахівців по роботі з такими сім’ями. Експерт в номінації “Велике серце”.

Нагадуємо, що на сайті премії “Мама року”, яка походить за підтримки Лінії магазинів EVA, триває прийом конкурсних історій. Поділитися розповіддю про те, як важлива для вас ваша мама, ви можете прямо зараз!

Чим корисна форма “Я-висловлювання”

З чого б ви порадили почати, щоб навчитися екологічно і спокійно ділитися емоціями з близькими?

Для початку я радила б познайомитися з формою “Я – висловлювання”. Можна перечитати Гіппенрейтера. Можна подивитися Розенберга “Ненасильницьке спілкування. Мова життя “.

“Я-висловлювання” – це коли я спочатку говорю про свої почуття. Проста формула: “Я – Мої почуття у відповідь на ситуацію – Те, як я хотів, щоб було”.

Наприклад: “Я злюся, коли мої речі беруть без дозволу. Я б хотіла, щоб мене питали про це. ” Я нікого не звинувачую, я озвучую свої почуття і свою потребу бути почутою. Але щоб з цим працювати, потрібно потренуватися. Наприклад, 21 день без перерви спробувати провести в форматі “Я-висловлювання”.

Ось ще приклад, як говорити про свою потребу: “Мені б хотілося поспілкуватися з тобою або попити чай, але я змушена зараз мити посуд, який мав помити раніше той, хто їв.”

“Я-повідомлення” про те, щоб не звинувачувати, а говорити про себе. Зрозуміло, що з першого разу ні діти, ні чоловік можуть не відреагувати. Але така практика, по-перше, розвиває в вас вміння говорити про свої почуття і емоції. По-друге, дає можливість дитині чути ту не конфліктну модель, коли ти можеш сказати про те, що тобі не подобається. Крім того, конфлікти теж бувають різні. Вони можуть бути і конструктивні. І тоді ми вчимося виходити з них, знаходити точку примирення або досягати якогось компромісу.

Компроміс – це про те, що всіх почули, але не всі потреби на 100% враховані. В ідеалі – консенсус. Його не завжди можна досягти, але попрактикуватися варто.

Цікаво по темі: Що таке синдром рятівника і як його позбутися?

Як пов’язана реакція на чужі емоції з розумінням своїх?

Чим краще у нас розвинене розуміння своїх емоцій, тим краще ми можемо відчувати потребу іншого і реагувати на неї спокійніше. Адже за кожною заявленою претензією насправді стоїть потреба. Потреба в безпеці, в тому щоб мене побачили, почули.

Коли хтось із близьких вам кидає в гніві “Ви мене дістали”, це може бути ознакою того, що йому просто потрібен час побути на самоті, спокійно подумати. Навіть якщо у вас однокімнатна квартира, важливо виділити місце, де можна побути в тиші і насамоті хоча б якийсь час.

Важливо самому знати про те, які почуття є і як вони проявляються в тілі і в поведінці. В процесі спілкування і виховання дітей, дорослим важливо озвучувати той емоційний стан, в якому дитина зараз перебуває. Це допоможе дитині краще знати себе, а в подальшому розуміти емоції інших.

Немає поганих або хороших емоцій. Вони з’являються в нас без нашого на те бажання або волі. Але як емоції проявляться у зовнішній світ, це питання нашої відповідальності. І тут важливе завдання дорослих показувати шлях безпечного і прийнятного прояву почуттів.

Важливо розвивати вміння відчувати і розуміти свої кордони. Адже це складна для багатьох історія, батьки не завжди могли нас цьому навчити. Своєю поведінкою вони часто давали зрозуміти: “Я маю право тебе контролювати”. В результаті зараз ми, як дорослі, не завжди можемо розрізнити, коли наші кордони дійсно порушуються і потрібно захищатися, а коли агресію проявляємо ми.

Також, щоб екологічно ділитися емоціями, важливо навчитися говорити ні. Багато хто боїться зіткнутися з наслідками відмови. Навчитися з ними справлятися – важлива складова здорових відносин.