Правила, які має знати дитина, якщо вона загубилася

Цікаво на тему: Як навчити дитину програвати? Коментар психолога

Що можуть зробити батьки?

Запобігти біді завжди набагато легше, ніж розбиратися з її наслідками. Тому не сподіваємося, що все буде добре, а працюємо з дитиною. Тактика “Це трапляється з кимось іншим, але не зі мною” – дурниця. Статися може з кожним. Діти як маленькі горобчики: ще секунду тому бігав поруч, а варто тобі кліпнути, і його вже й слід простиг. Як це відбувається? Загадка. Але це відбувається. Вихід на вулицю – не важливо, парк це, торгівельний центр, дитяча кімната, кафе чи майданчик – має супроводжуватись інструкціями.

Колись давно мій син подумав, що загубився. Він просто забув, навіщо і чому сидить на диванчику у відділі освітлювальних приладів у гіпермаркеті. Дитина спокійно встала, озирнулася, не побачила нічого, що нагадує маму, підійшла до консультантки й заявила, що загубилася. Відповідальна дівчина взяла його за руку й відвела на рецепцію, звідки менеджер на весь гіпермаркет у мікрофон прокричав ім’я та прізвище мого сина, який загубився й шукає маму.

Я була в шоці, адже я його не губила. Інструкція була: сиди ось тут, грайся, ми скоро повернемося. Підбігши до рецепції, я побачила свою черешеньку, яка мирно погойдувала ніжкою й розгортала чергову цукерку. Син зробив усе саме так, як ми з ним багато разів обговорювали вдома. Мій план безпеки спрацював. Він знав, як його звати, скільки йому років, як звати маму й тата, до кого звернутися й що сказати. Йому було страшно, але він не розгубився. А це саме те, чого я прагнула, коли ми говорили про правила поведінки, якщо загубився.

Цікаво на тему: Чому батькам не можна проєктувати свої мрії на дитину

До чого я це все? До того, що є певні правила, як запобігти біді:

1. Вчимо ім’я, прізвище, адресу проживання, номери телефонів — діти швидко все запам’ятовують. Не думай, що в цих даних є щось складне чи довге. Якщо не вдається – немає жодних проблем. Дитячий одяг зараз часто має спеціальні бейджі, вшиті з вивороту. Там є поля: ім’я, прізвище, адреса, телефон мами. Заповни та обов’язково розкажи дитині про цю особливість куртки, кофти, футболки. У разі потреби вона зможе показати або сказати, де є дані про неї і її батьків.
2. Одягаємось яскраво – червона кепка, різноколірний рюкзак, кислотно-зелені шорти чи божевільна спідниця. Усе, що виділяє з натовпу – це твій перший помічник. І сама не відставай. Якщо ти не побачиш дитину, вона може розгледіти тебе. Особливо, якщо ми говоримо про людні місця. Смішний, але дуже дієвий, на мою думку, варіант – це обруч із високою, яскраво-жовтою стрілкою, яка наче вказує на малюка:) Веселий девайс здатен неабияк виручити, коли навколо натовп, і треба швидко знайти дитину поглядом.
3. Обговорюємо місце зустрічі – ідемо в магазин і домовляємося: якщо раптом загубилися, то це зовсім не проблема, бо зустрінемося біля бананів. Ідемо в парк – уточнюємо, що в будь-якій незрозумілій ситуації чекаємо одне одного біля фонтану / кіоску з морозивом / синіх подвійних гойдалок тощо. Завжди можна знайти орієнтир, який запам’ятає дитина: це точка, місце очікування, де є мама, а отже мені не страшно.

Не забуваємо про практику й проводимо невеликі вікторини в незнайомих місцях. Подивись навколо й скажи: якщо ми тут загубимося, куди ти підеш? Якщо відповідь неправильна, то працюємо далі, поки не досягнемо потрібного результату.

Що робити дитині, якщо загубилася?

Сталося те, що сталося. Дитина загубилася, і ти вже не можеш знайти її поглядом. Тобі страшно, а малюкові ще більше. Але якщо він знатиме, як діяти, розлука буде недовгою.

Правила, які має знати дитина:

1. Залишайся на місці – мама буде шукати, і якщо ти почнеш рухатись, ми загубимось ще більше. Уяви, що ти дерево. Ти високий, нерухомий, спокійний. Дерево не може змінити свого місця. І ти такий самий.
2. Кричи голосно – де б ти не знаходився. Ти можеш кричати скрізь! Клич маму настільки голосно, наскільки вистачить сил. Цілком можливо, що з поля зору ти випав, але ми недалеко один від одного, і я тебе почую.
3. Звертайся по допомогу – охоронець, поліцейський, продавець кави, мама з дитиною, яка проходить повз. Це безпечні люди. Це ті, хто можуть допомогти. Це ті, кому можна довіряти. Інформація про тебе є або в голові, або на одязі. Один телефонний дзвінок і все буде добре.
4. Носи годинник із GPS-навігатором – це модно, стильно, безпечно. Маячок, вмонтований у годинник, швидко покаже твоє місце знаходження. Крім того, на годинник можна зателефонувати. Звертай увагу на нього, якщо загубився, бо я можу тобі подзвонити, щоб ти не пропустив мій виклик.
5. Нікуди не йди з незнайомими людьми – не сідай у машину, не йди в магазин, не вирушай кудись із місця. Ти стоїш там, де зрозумів, що загубився.

Головна мета проведення інструктажу – розвиток упевненості й навички подолання труднощів. Залишатися спокійним надзвичайно важливо. Паніка – як стерв’ятник, що сидить у тебе на плечі. Вона змушує забути навіть те, що було вивчено до автоматизму. Вона паралізує голос. Дитина може навіть не закричати чи не наважитися попросити про допомогу. Вона підіймає на поверхню інстинкт “бий або тікай”, змушуючи бігти, не розуміючи навіть у якому напрямку.

Найкращий захист дитини – це впевненість у собі. Цю якість потрібно виховувати в першу чергу. Холоднокровність і чітке виконання інструкцій допоможуть швидко знайтися й продовжити свою подорож.

Цікаво на тему: Сльози й біль малюка: конфлікти в присутності дитини

Про дітей старшого віку

Діти старшого віку вже мають телефони. І треба визнати, дорогі батьки, що гаджети суттєво спростили нам життя. Завжди можна подзвонити або написати повідомлення, дізнатися, де перебуває дитина, чим вона зайнята і куди прямує. Але й це не панацея, бо телефон може розрядитися або загубитися. Що ж робити дитині в такому випадку? Починати нове життя, змінити ім’я, прізвище й вирушати до Мексики:)) Перепрошую… говоримо на серйозні теми..

Отже, телефон сів або загубився – на допомогу приходять учителі, тренери. У незнайомому місці – будь-яка кав’ярня чи магазин, де можна попросити про допомогу й скористатися телефоном. Вчимо, вчимо, вчимо номери батьків. Записуємо для підстраховки на листочок і розкладаємо по кишенях.

Проїхав свою зупинку в маршрутці / трамваї / тролейбусі – зберігаємо спокій. Завжди можна звернутись до водія, дізнатися, де ти й наскільки далеко від’їхав від потрібного місця. Знову ж таки, магазини, у яких є люди, здатні підказати, куди ти прибув. Язик до Києва доведе.

Шукай орієнтири очима. У кожному місті є певні точки відліку, які допомагають зрозуміти, що за місцевість навколо. Супермаркет, Мак, сквер, фонтан, навіть найбільший прапор у місті – усе це дозволяє зорієнтуватися й визначити, в якому напрямку рухатися.

З будь-якої ситуації можна знайти вихід тільки тоді, коли є спокій, а страх не паралізує свідомість. Наші дітки – це наші цукерки. Перш ніж пташеня покине гніздо, нерви будуть пощипані до краю. Але головне, що варто пам’ятати – ти перша, хто завжди прийде на допомогу. Ти – єдина, хто не залишить свою дитину в біді, ти й тільки ти перевернеш землю руками, якщо дитині погано і її треба рятувати. Навчи правил поведінки, якщо загубився, сама пам’ятай, що діяти потрібно розважливо, і все буде добре в будь-якій ситуації.