День захисту дітей: менше очікувань, більше прав

Автор: Арьє Анастасія

Коли я чую «дитина повинна те» або «діти повинні це», у мене часом все всередині стискається. Скільки у дорослих буває очікувань від дітей!

Вони повинні бути вихованими. Слухняними. Допитливими, але не надто активними. Добре їсти, але не солодке. Добре вчитися, але перш за все тому, чого навчають у школі. Хобі — після основних уроків. Читати книги, але добровільно, не «з-під палки». Заводити друзів, але таких, щоб ми схвалили. Акуратно складати одяг і прибирати іграшки. Не шуміти, не заважати, не вплутуватися в сумнівні історії. Мати власну думку, але не сперечатися. Бути цілеспрямованими і наполегливими, але не агресивними.

І ще стільки всяких «повинні», які часом суперечать один одному!

А як часто ми замислюємось над тим, які права є у наших дітей?

Наші діти мають право на щасливе дитинство. Право вчитися і розвиватися. Пізнавати світ і себе в ньому. Наші діти, як і ми, мають право на помилки, право на «не вийшло», право на переживання. Наші діти, як і ми, мають право на різні емоції і їх вираження: і радість, і смуток, і умиротворення, і злість, і захват, і образу. Наші діти, як і ми, мають право хандрити, відмовлятися їсти нелюбимий продукт, плакати, коли боляче або страшно, упиратися перед візитом до лікаря, не одразу прибирати речі і навіть з’їсти іноді морозиво замість супу на обід.

Цікаво по темі: Чому дитині потрібні батьки, а не друзі

Але найголовніше, як на мене, наші діти мають право на найкращих (для них) батьків.

Які люблять і приймають їх, не дивлячись ні на що. Які усвідомлюють, що діти — окремі від них люди зі своїми бажаннями, страхами і рисами характеру. Які спокійно приймають їх найсильніші і не завжди позитивні емоції (злитися, плакати, сумувати, ображатися — нормально, ненормально придушувати в собі це все). Які вміють розрадити і висушити найгіркіші сльози. Які вірять в своїх дітей, дають їм можливість йти своїм шляхом і підбадьорюють їх на цьому шляху. Які читають казки так, що їм програють будь-які мультики. Які знають тисячу і один спосіб розважити дітей у довгій дорозі без планшета. Які серйозно ставиться до переживань дітей, не кажучи «хіба це проблема!». Які вміють вибачитися, якщо не праві.

Які не транслюють дітям свої смаки, комплекси і переконання. «Ти не будеш це їсти, воно несмачне», «Ти не поїдеш в табір, там жахливо» або «Я веган/християнка/впишіть своє, тому ти теж будеш таким, як я».

Які впевнені в собі як в мамі і татові, і не стануть змінювати щось на догоду зауважень випадкових людей (перехожих, троюрідних тіток, мам на дитячих майданчиках) через причину «аби чого не подумали», «що про мене скажуть» .

Які поважають особистий простір дітей і не читають їх щоденники і листи. Які не червоніють від слова «секс» і здатні нормальною мовою пояснювати, що, як і коли відбувається в стосунках дорослих чоловіків і жінок. З ким із вас батьки могли говорити — і говорили — «про це»? Щось мені підказує, нас таких одиниці.

Наші діти маю право на батьків, яким можна розповісти те, що турбує і заподіює біль. Яким можна розповісти те, що лякає і викликає почуття сорому чи провини. Яким можна розповісти про кохання і попросити поради. Яким можна довірити мрію. І знати, що цій мрії не підріжуть крила.

Цікаво по темі: Як не зриватись на дитині під час капризів та істерик?

У день захисту дітей я думаю про те, що багато дитячих проблем могли б і не виникнути, якби ми, дорослі, ставилися до дітей так само, як до людей. Маленьких, але — людей. Не лише вішаючи на них вантаж своїх очікувань і уявлень про те, якими вони повинні бути, але визнаючи їх права. І роблячи все від нас залежне, щоб ці права були реалізовані.

Читайте також:

• Що ми насправді святкуємо в День захисту дітей
• Що подарувати дитині на День захисту дітей
• Перехідний вік: як пережити й не збожеволіти (велика шпаргалка для батьків)