Самопожертва, віддача і вигорання? Боремося із синдромом згорілого тосту
Приносити себе в жертву властиво для жінок. Ще вчора молода, успішна, амбітна дівчина, вже сьогодні може повністю присвятити себе дитині, чоловікові, коханому. Чому так відбувається? Яке визначення є у такої поведінки? Я хочу розповісти тобі про те, що таке «синдром згорілого тосту», і як виправити в собі звичку жертвувати собою заради інших.
Цікаво на тему: Синдром відмінниці: чому не варто бути гарною дівчинкою?
Що таке синдром згорілого тосту?
Отже, визначмо з самого початку, що згорілий тост – це про самопожертву. А тепер все будемо розбирати послідовно.
Поняття
Варто відразу ж сказати про те, що такого поняття, як синдром згорілого тосту, в медицині або психології не існує. Це метаморфічний вираз, що використовується для опису поведінки: самопожертва, вигоряння, самовіддача. Найчастіше такими термінами апелюють молоді батьки, які звертаються по допомогу до фахівців.
У чому суть і до чого тут грінка? Усе просто. Уявляємо сніданок, тости, сир і ковбаска. Мама клопочеться для всієї родини, і перетримує хлібець, доводячи його до чорного стану. Усім робить гарні порції сніданку, а собі забирає горілий. Виходить, вибрала для себе найгірше, аби іншим дісталося найкраще.
Тост втілює в собі все, від чого може відмовлятися мама заради своєї сім’ї або любові: кар’єра, хобі, інтереси, робота, звичайні моменти радості або комфорту навіть. Подібні жертви, з якихось причин близькими сприймаються абсолютно спокійно, як даність, аксіома. Ти вигоряєш, стараєшся заради інших, і не отримуєш натомість абсолютно нічого, крім прийняття.
Цікаво на тему: FOMO: що таке синдром втрачених можливостей і як із ним боротися
Причини виникнення синдрому
Чому ж виникає бажання жертвувати собою? Причин кілька:
- Виховання, цінності сім’ї – дуже часто можна почути навіть уже від сучасних матусь і дружин, що діти – це головне, це мій світ, мій всесвіт; дружина найкращого чоловіка на світі; я розчиняюся у своїй сім’ї тощо. Такі установки можуть бути закладені ще в дитинстві, коли мама недоїдала, не дозволяла собі нових речей і зашивала спідню білизну, аби тільки чоловік і діти були задоволені.
- Низька самооцінка – мої потреби несуттєві, я не варта більшого, я не дуже хороша людина. З такими установками ти автоматично обираєш найгірше, адже на краще просто не заслуговуєш.
- Бажання заслужити схвалення – пожертвувати собою, щоб отримати похвалу, трохи приємних слів на свою адресу, бути вічно гарною для оточення. Схвалення з боку особливо дуже важливих людей може бути важливішим за власний комфорт, або ж комфорт напряму залежить від того, чи отримала ти бажану похвалу, чи ні.
- Втеча від конфліктів – політика вирішення будь-якої гострої ситуації, згладжування кутів на шкоду своїм інтересам. Слабкість і нездатність відстоювати власні інтереси, кордони.
Стереотипи, нав’язані суспільством, тиснуть на підкірку, змушуючи діяти проти власних бажань. Дуже рідко жертва знаходить хоча б подяку. Усвідомлення того, що ти зробила все, що могла і не могла для своїх близьких, накопичується і врешті-решт знайде вихід.
Цікаво на тему: Синдром відкладеного життя: симптоми та як його позбутися
Можливі наслідки
Дівчина, яка постійно забирає собі згорілий тост, врешті-решт дійде до того, що всередині почне дозрівати й розростатися цілий спектр емоцій. Зокрема, емоційне вигорання. Ти почуваєшся непоміченою, непотрібною, розчарованою, порожньою.
Навколишні не просили, а ти зробила, і не отримала навіть подяки. Величезний мішок претензій, образ, непорозумінь, болю, який акумулювався у тебе всередині, знайде джерело виходу. Конфлікти та сварки не змусять себе довго чекати.
Відсутність бажання до самореалізації, розвитку, руху вперед – ще один наслідок. Деякі дівчата настільки звикають до такого способу життя, коли життя наповнене потребами інших, що зникають навіть і думки про те, що ще є ти. Це розчинення і втрата себе як особистості. Ну, і останнім пунктом стане зниження самооцінки. Була не надто висока, а з часом може впасти нижче низького. Ти звикаєш до того, що менш важлива, що твої інтереси й почуття нікому не потрібні, і просто забуваєш, навіщо і чому живеш, якщо не заради інших.
Цікаво на тему: Як книжки допомагають у лікуванні психічних розладів
Як боротися із синдромом?
Якщо ти вже відчуваєш, що просто не виносиш того, що поступово зникаєш, як особистість, необхідно терміново отримати допомогу фахівця. Не в змозі зрозуміти, що відбувається всередині, ти можеш погіршити становище. Будь ласка, не став собі діагнози, не займайся самолікуванням. Досвідчений психолог зможе визначити проблему і допоможе м’яко подолати труднощі.
Якщо ж ти змогла визначити, помітити, що перегинаєш палицю і вже починаєш себе втрачати, починай працювати над собою. Навчися казати ні, встанови власні кордони. Так, спочатку буде відчуття провини, буде незручно, здаватиметься, що ти найжахливіша у світі людина. Але дай собі час. Пара відмов покаже тобі, як може бути комфортно, вільно і легко всередині від того, що ти для себе на першому місці.
Ніхто не ідеальний! Запам’ятай це, і не прагни до того, чого просто немає в цьому світі. Навіть на сонці є плями. Ми всі – живі люди, ми можемо помилятися, спотикатися, падати, зазнавати невдач, можемо говорити недоречні речі, відмовляти, дозволяти собі лінуватися і так далі, так далі. Не може бути завжди все добре і гладко.
Подумай про те, чого хочеш у цю хвилину. І якщо не хочеться готувати вечерю, бо сім’я мусить їсти з-під ножа, то замов вже цю піцу і влаштуй вечір шкідливої їжі для всіх, ююхууу! А, і забери собі найкрутіший шматок піци, на якому найбільше начинки)
Цікаво на тему: 5 простих порад, як полюбити себе
Усі люди за натурою своєю егоїсти. І це нормально. І ми говоримо зараз саме про здоровий егоїзм, який дає змогу тобі розуміти свої потреби, брати відповідальність за власні бажання і рішення, усвідомлювати, що ти та твої інтереси безпосередньо пов’язані з інтересами інших. У тебе, як і будь-якої іншої людини, є право вибору, яким необхідно користуватися щодня. Викинь уже врешті-решт цей горілий тост у смітник, завжди можна приготувати інший, ще красивіший, ніж усі попередні.
Читай також:
Коментарі
Додати коментар
Це про мене… Навіть не спеціально так виходить, можливо, якось мами це дівчатам з дитинства навіюють.