Чому батькам не можна проєктувати свої мрії на дитину
Безперечно, батьки прагнуть дати дитині все найкраще, допомогти їй досягти в житті висот і стати впевненою в собі. Проте інколи такі бажання перетворюються на спробу мам чи тат реалізувати нездійсненні мрії або виправити власні помилки за допомогою дитини: дати малюкові те, чого не вистачало батькам, або змусити досягти того, що не вдалося їм самим. Таке явище в психології має назву “проєкція”. Чому батьки проєктують свої мрії на дитину і як така поведінка може позначитися на дитині, розповість психологиня за освітою, авторка блогу “У трусах” Анастасія Забела!
Що таке проєкція?
Проєкція – це механізм психологічного захисту, за якого людина несвідомо переносить свої почуття, думки, бажання або страхи на оточуючих, приписуючи їм ті риси, які насправді належать їй самій. Цей процес дає змогу справлятися з внутрішніми конфліктами, уникаючи їхнього усвідомлення, але часто спотворює сприйняття реальності та взаємини з іншими людьми.
У контексті виховання це проявляється як спроба змусити дитину жити так, як хотіли б батьки, але з якихось причин не змогли. Цей процес може бути настільки невідчутним, що мама чи тато просто не усвідомлюють своєї ролі. Вони впевнені, що діють в інтересах дитини, але насправді нав’язують батьківські амбіції. Для малюка це може стати справжнім випробуванням і навіть обернутися психологічною травмою.
Цікаво на тему: Сепарація від батьків: чому вона важлива обом сторонам?
Анастасія Забела про проєкцію батьківських мрій на дітей
Напевно, всім батькам хочеться аби їх дитина була успішною та щасливою і трапляється, що шлях до цього успіху та щастя дитини батьки вбачають в тому, про що мріяли самостійно.
Чому батьки проєктують свої мрії на дитину?
Іноді так складається через те, що ця сфера добре знайома батькам і вони відчувають, що могли б бути додатково корисними для своїх дітей. Наприклад, тато, який свого часу займався дзюдо може схиляти дитину до відвідування такої спортивної секції, оскільки тут татові вже знайомі правила та прийоми, він може підказати чи проконтролювати правильність виконання елементу, тож на його думку дитина може досягнути гарних успіхів.
Ще один варіант підґрунтя проєктування – можливість надати дитині доступ до речей, яких в дитинстві не мали батьки. Наприклад, будучи дитиною, мама міряла їздити верхи на конях, але через високу вартість занять вона не могла регулярно займатися верховою їздою, тож тепер їй хочеться забезпечити дитині таку можливість.
Цікаво на тему: Роль сім’ї у вихованні дитини
Ситуація, яка теж трапляється не рідко – батьки очікують, що діти розділятимуть їх інтереси та вподобання. Наприклад батькам подобається катання на ковзанах, вони отримують задоволення від процесу і щоразу беруть з собою дитину попри її небажання, не розуміючи як катання може комусь не подобатися.
Інший аспект, коли транслювання мрій стосується не конкретних занять чи хобі, а загалом життєвого шляху чи амбіцій. Трапляється, що батьки наполягають на виборі певної професії чи очікують, що дитина реалізує те, чого вони не змогли здійснити тою мірою, якою хотіли б (наприклад займе високу посаду, побудує власний бізнес, народить певну кількість дітей тощо).
В усіх випадках процес перенесення власних мрій чи амбіцій відбувається переважно несвідомо, батьки при цьому бажають кращого дитині, однак насправді таке проєктування може мати більше негативних наслідків, ніж користі.
Цікаво на тему: Як допомогти дитині перестати соромитися
Як зрозуміти, що ти проєктуєш свої мрії на дитину?
Основним «дзвіночком» проєктування є ігнорування інтересів дитини. Іноді батькам може здаватися, що дитина взагалі нічим не цікавиться (або цікавиться лише іграми на планшеті), але часто за цим приховується щось більше, ніж відсутність інтересу. Це може бути страх невдачі, осуду, побоювання перед чимось новим, негативний попередній досвід, завищені очікування від результату, надмірний перфекціонізм тощо.
“Навіщо пробувати, якщо в мене все одно нічого не вийде?” або “Я все одно не зможу зробити це достатньо добре, не варто й починати” – іноді можна почути від дітей.
Ігнорування можливостей дитини – також може бути показником проєктування власних мрій на дитину, адже деякі заняття потребують певних фізичних показників, емоційних якостей чи здібностей. Звичайно, з регулярними тренуваннями дитина зможе показувати певні успіхи, однак, ймовірно, їй доведеться докладати значно більше зусиль, ніж тим, хто має необхідні задатки від народження.
Іншими маркерами перенесення можуть виступати зависокі очікування, постійне порівняння з іншими чи з собою в минулому, концентрування на лише на результатах діяльності, гостра реакція на невдачі та ідеалізація майбутнього дитини.
Цікаво на тему: 7 порад батькам, як розмовляти з дітьми про секс
Як така поведінка батьків може позначитися на дитині, її психіці та в майбутньому?
Найперше з чим зазвичай зіштовхуються діти, за яких батьки приймали рішення у виборі занять чи життєвих шляхів – це труднощі із прийняттям власних рішень, страх взяти відповідальність за наслідки цих рішень та проблеми із власною ідентифікацією.
Тобто, коли дитині випадає нагода самостійно щось обрати чи прийняти рішення, вона все одно може нехтувати власними бажаннями та обирати те, що схвалили б батьки. Або ж трапляється, що потреби та бажання дитини так довго ігнорувалися, що коли вона вже може самостійно обирати, то їй важко визначити “А чого я хочу насправді? Що мені подобається?”
Цікаво на тему: Що таке булінг і як із ним боротися
Діти, чиї батьки були більше зосередженні на їх досягненнях та результатах, у дорослому віці не рідко мають вищу тривожність щодо невдач, надвисокий рівень перфекціонізму чи занижену самооцінку як наслідок того, що не можуть досягнути завищених очікувань батьків та соціуму.
Ну і звичайно, нав’язування батьками своїх переконань та поглядів можуть значно погіршити сімейні стосунки, особливо коли мова йде про спілкування з підлітками.
Як вчасно припинити проєктувати свої мрії? Лайфхаки від психолога
Для цього в першу чергу необхідно визначити й визнати, що це дійсно проєктування власних мрій чи амбіцій. Подумайте, про що мріє ваша дитина, який вона обирає для себе життєвий шлях, які її цілі чи плани? А потім спробуйте дати відповіді на ці питання:
- чи дійсно це її мрії та плани? Чи справді їй це подобається?
- чи хотілось би мені іншого для нього/неї? Якщо так, то чому?
Якщо ж перенесення дійсно є, то варто переглянути свій підхід до спілкування та виховання.
Ось декілька порад, які можуть в цьому допомогти:
- Хваліть не тільки за ті аспекти, які вважаєте важливими. Оцінки в школі чи досягнення в спорті – точно не єдині пункти, якими можна пишатись.
- Пропонуйте, але не примушуйте. Круто, коли у дитини є безліч варіантів, чим вона може зайнятися у вільний час, але навряд чи їй сподобається проводити час за заняттям, якщо до нього примусили. Навіть улюблені хобі можуть перетворитися на «каторгу», якщо від дитини вимагатимуть проводити за ними 2 години на день.
- Не концентруйтеся на кінцевому результаті. Дитина може отримувати задоволення від процесу малювання і не прагнути при цьому стати переможцем конкурсів чи всесвітньовідомим художником. Це теж нормально.
- Заохочуйте дитину до експериментів, підтримуйте нові захоплення (за умови, що вони не шкодять дитині чи оточуючим, звісно).
- Враховуйте інтереси та можливості дитини. Намагайтеся зупинятися, якщо зловили себе на тому, що транслюєте свої мрії чи очікування. Запитуйте у дитини, що їй цікаво, чого б вона хотіла?
- Реалізовуйте власні мрії! Залиште час для себе, спробуйте те, про що давно думали. Заодно своїм прикладом ви покажете дитині, що прислухатися до своїх бажань і потреб – це важливо, що завжди можна пробувати щось нове і не боятися помилятися.
Виховання дитини – складний шлях, який потрібно пройти гідно. Пам’ятай: щаслива дитина – це та, яка відчуває підтримку, прийняття і свободу бути собою. А як ти ставишся до такої поведінки батьків? Поділися з нами в коментарях.
Коментарі покищо відсутні