e-РОЗМОВА: інтерв’ю з Сонею Пенковою
Красуні, привіт! Ми розпочинаємо новий проект EVA Blog, який називатиметься e-РОЗМОВА. Ми запросимо у гості жінок із різних куточків України, щоб вони поділилися досвідом, як це бути жінкою у сучасному світі. Героїня нашого першого випуску – візажист Гульсум (Соня) Пенкова. Послухати повне інтерв’ю ви можете прямо зараз! А найцікавішими цитатами поділимося у статті нижче!
Щоб прослухати у браузері, натисни “Listen in browser”
Знайомство з Гульсум (Сонею) Пенковою
— Хто така Гульсум Пенкова та чому вона Соня?
— Соня – бо мене так з дитинства називає мама. Це такий мій псевдонім, “Соня Золоті ручки”. За мої таланти: я шию, вишиваю, роблю прикраси, візаж та зачіски. Використовую псевдонім у зв’язку з тим, що ім’я Гульсум часто перекручують, і Соня багатьом вимовляти набагато легше. Є клієнти, яким зручніше говорити Соня, комусь зручніше говорити Гульсум, як уже хто вибирає для себе. Мені подобається і так, і так. Головне, щоб не перекручували ім’я.
— Де зараз перебуваєте і як змінилося життя з 24 лютого?
— Я перебуває в Туреччині, живу в іншій країні. Змінилося життя тим, що я не знаходжуся вдома, поряд зі своєю коханою людиною, не ходжу на улюблену роботу, не спілкуюся з клієнтами. Для сина створила максимально комфортні умови, щоб він навчався, спілкувався з батьком та друзями хоча б через інтернет.
Про красу та жіночність
— Що опинилось у вашій тривожній косметичці і чи була вона взагалі?
— 24.02 я зібрала тривожну косметичку, окремо до рюкзака все склала. Там були найголовніші продукти: гель для брів, гігієнічна помада та бронзер. Завдяки цим продуктам можна створити легкий макіяж, є купа лайфхаків, які я показую. Не обов’язково мати велику кількість продуктів, щоби виглядати як суперзірка.
Посмотреть эту публикацию в Instagram
— Як змінився догляд за собою? Історія про не мите п’ять діб волосся знайома чи зовсім не близька?
— У мене все порівняно стабільно. Дякую Богові, що мене та мою дитину оминули ці ситуації. Єдине, зараз робиш все швидше, не розтягуєш б’юті-процедури. Швидко миєш голову. Зачіска – в основному, хвіст або просто гулька. Розпущеного, укладеного волосся практично не буває. Менше приділяєш собі часу, та й бажання певного часу не виникало.
— Відбулась якась трансформація внутрішнього сприйняття краси чи ні?
— Я почала помічати більше краси навколо. Раніше я ставилася до життя як до чогось звичайного. Щоденні ритуали – просто ритуали. А зараз виходиш на вулицю, дивишся на блакитне небо, на прекрасні квіти і захоплюєшся цією красою. Проводиш час з дитиною і щаслива, що вона посміхається. Радієш, що мама поряд. Дуже змінилося ставлення до життя. Радієш будь-яким дрібницям.
Зараз те, що ти прокидаєшся і спокійно – це вже успіх.
— Коли перший раз після початку війни захотілося зробити макіяж? Чи, можливо, хотілося зробити укладку, але не було часу?
— Макіяж я зробила одразу, 24.02. Він для мене – мій вид релаксу. Після, звичайно, почала робити рідше. І майже два місяці я не робила. Наразі намагаюся робити макіяж регулярно. Почала більше викладати у соціальні мережі (TikTok, Instagram), щоб у такий спосіб підтримувати оточуючих.
Цікаво по темі: Як боротися з апатією та стресом: ідеї Соні Пенкової
— Якщо вже заговорили про мейк, хочу запитати: чим відрізняється макіяж українок та дівчат, наприклад, із Туреччини? Чи помітили якісь національні фішки? Можливо, якісь цікаві прийоми, що відрізняють дівчат із різних країн?
— Якийсь час я спостерігала за жінками в Туреччині і зробила один висновок. Дівчата або дуже яскраво фарбуються: виділяють очі (не губи, а саме очі), підводять і нижню, і верхню повіку, роблять стрілки, наносять досить щільний макіяж; або ходять взагалі без макіяжу. Вони вважають, що макіяж може привернути увагу інших чоловіків, а це не прийнято.
Якщо порівнювати з дівчатами з України, то наші дівчата фарбуються нейтральніше, легко, і роблять це практично регулярно.
— А якщо на вулиці буде йти, зможете вгадати, звідки дівчина: з України чи з Туреччини?
— Так, це видно, наші дівчата виділяються скрізь. Раніше я думала, що такого не може бути. Але ні, наші дівчата справді дуже красиві, дуже доглянуті. Я в жодному разі не хочу образити мешканок Туреччини. Але там, де я перебуваю, переважно дівчата носять одяг не свого розміру, набагато більше.
Наші дівчата легші, повітряніші. І ми одразу бачимо на дитячих майданчиках, де наші українки, які вийшли заміж за турків, а де турчанки. Вони кардинально різні. Навіть якщо дівчина носить довгі сукні та піджаки, щоб не було видно фігури, це дуже зі смаком.
Посмотреть эту публикацию в Instagram
— За вашими спостереженнями чи на основі питань дівчат, які пишуть вам у соцмережах, як змінилися бьюті звички українських дівчат? Чи є якісь помітні нові тренди?
— Дівчата перестали приділяти собі так багато часу, скільки в нас було. Стали робити нігті більш нейтральних відтінків, щоб довше проносити. Якщо брови – то темніші. Більше стали ходити на перманент, робити довготривалі укладки. Також я знаю, що багато хто просто зняв нігті, вії, перефарбувався в натуральні відтінки.
— Як думаєте, коли українкам знову захочеться яскравих барв та зробити щось на один раз?
— Вже багато дівчат, оскільки мені почали писати клієнти, розуміють, що життя продовжується. Ми довго відкладали, чекали, коли все це закінчиться. Але треба жити тут і зараз. Більшість почала намагатися себе реанімувати. Все-таки дівчина, коли робить якусь б’юті-процедуру, почувається впевненіше. Їй здається, що ґрунт під ногами твердіший, вона виглядає красиво, а, як ми знаємо, краса врятує світ.
Плюс сонечко, квіти, що розпустилися, він надихають зробити щось кардинальне, яскраве, божевільне.
Посмотреть эту публикацию в Instagram
Про кохання, сім’ю та дітей
— Чи був за ці місяці період, коли вас охоплював синдром відкладеного життя?
— Так був. Напевно, ось він тільки закінчився. Як я вже говорила, тривалий час був стан очікування. Здавалося, що зараз все закінчиться, і буде так, як було. Але прийшло усвідомлення, що вже не буде як раніше, і ми повинні жити зараз. Робити щось зараз, намагатися допомагати один одному вийти із цього стану. Мій внесок полягає в тому, що я роблю короткі хвилинні ролики, які хоча б на цей час відволічуть від поганих думок, читання новин, від синдрому відкладеного життя.
Посмотреть эту публикацию в Instagram
— Знаю, що у вас є син, і ви через Західні регіони виїжджали до Туреччини. Як син адаптувався поза домом?
— Спочатку було сумно, потім стало легше. Дорогою ми намагалися розважатися, грати в якісь ігри, згадувати, як ми відпочивали. Тут йому полегшало після того, як відновилося спілкування з однокласниками, тому що у нас було онлайн навчання. Після уроків він продовжує з ними спілкуватися у зумі чи через вайбер. Адаптувався швидко, тому що тут знаходиться і моя мама, і я, тобто він серед звичного. Перед цим у нього теж було онлайн-навчання. Сумує за татом, за друзями, за вулицею. Але загалом порівняно все нормально.
— А чи з’явилися звички чи бажання, пов’язані з переїздом?
— Повернутися до друзів та пограти у футбол. Це найбільше бажання, яке має. Він дуже скучив за своїми друзями, тому що онлайн спілкування ніяк не замінить спілкування наживо. За вчителем скучив, хоче обійняти свою улюблену вчительку.
Цікаво по темі: Війна та діти: досвід мам, що поїхали, переїхали, залишились вдома
— І про найбільш хвилююче для багатьох жінок, яким довелося виїхати. Як витримуєте розлуку з коханим? Чи з’явилися якість ритуали, звички, щоб підтримувати одне одного на відстані?
— Більше почали спілкуватися телефоном не стандартними фразами, а говорити один одному ніжні слова. Переписуємось, більше використовуємо тепла у стосунках, обговорюємо наші плани на майбутнє. Як ми поїдемо кудись відпочивати, навіть просто в сусіднє місто попити кави. Обговорюємо, як зустрінемося зі своїми друзями. Намагаємося мислити позитивно. Але найголовніше – багато говоримо ласкавих слів, які у звичайному житті були не такі актуальні, як зараз. Більше кохати один одного почали. Напевно, зараз відчуваєш, особливо на відстані, наскільки важлива для тебе людина, наскільки вона для тебе кохана, цінна, наскільки наші українські чоловіки найкращі.
Посмотреть эту публикацию в Instagram
Це теж помічається в Туреччині, бо у нас чоловіки оточують жінок турботою, теплом, коханням. Тут у Туреччині чоловіки більше звертають увагу на себе. Жінки обслуговують їх. А у нас все ж таки чоловіки приділяють більше уваги: нам і каву подають, і сніданки готують. Тут здебільшого все роблять жінки. Чоловіки працюють, жінки сидять вдома, доглядають за дітьми та повністю обслуговують свій побут.
Цікаво по темі: ТОП-5 місць в Україні, куди поїде Соня Пенкова після того, як закінчиться війна
— І на останок. Щоб сказали собі, якщо могли звернутись до себе рік тому?
— Не бійся, ти все зможеш. Життя прекрасне. Це, мабуть, найголовніше. Життя прекрасне, коли ти дивишся на чисте небо, на прекрасні квіти, на дитину, яка сміється. Розумієш, що ти – творець своєї долі, продовжуй у тому ж дусі. Не опускай руки. У будь-якій ситуації є вихід, нам потрібно його знайти.
Це така гарна та оптимістична нота, і ми всі сподіваємось, що цей вихід, який є, ми все знайдемо, і він приведе нас до Перемоги. Дякую вам за інтерв’ю.
Ось і добігла кінця наша розмова. Соне, дякую вам за щирість та позитив.
Красуні, сподіваємось, вам сподобався наш новий формат. Залишайте відгуки у коментарях. Незабаром обов’язково зустрінемося знову. Все буде Україною! Ваш EVA Blog!
Читайте також:
Коментарі покищо відсутні