е-РОЗМОВА: інтерв’ю з волонтеркою Ксенією Драганюк

• Знайомство з Ксенією Драганюк
• Про волонтерську діяльність
• Догляд за собою в умовах бойових дій
• Побажання собі та читачам EVA Blog

Красуні, привіт! З вами знову проєкт e-РОЗМОВА від EVA Blog і я, його головна редакторка Проскура Світлана. Сьогодні ми розпочинаємо серію інтерв’ю, що присвячені жінкам на війні, які на рівні з чоловіками захищають нашу країну. 

Новий цикл виходить за підтримки бренду засобів жіночої гігієни Lingery, який можна ексклюзивно придбати в Лінії магазинів EVA. 

Тож рада представити вам першу героїню Е-розмови з серії “Жінки під час війни” – Ксенію Драганюк. До війни – ведуча та журналіст, після –  волонтер та засновниця громадської організації “Zemliachky. Ukrainian front”. 

Щоб прослухати у браузері, натисни “Listen in browser”

Знайомство з Ксенією Драганюк

—   Наше традиційне перше питання: “Хто така Ксенія Драганюк?”

— Хто така Ксенія Драганюк? То я, дуже приємно познайомитись. 😀 Мені 26 років. На сьогоднішній день я є волонтером, і, мабуть, 24/7 це є основна моя діяльність зараз. 

А ще я є українка! І зараз всі українці максимально активізувалися, об’єдналися задля спільної Перемоги, іншого бути не може. Власне так: волонтерка і українка.

—   Як для вас почалося повномасштабне вторгнення?

— Жахливо, як і для всіх. Це, мабуть, найстрашніше, що я відчувала у своєму житті. Я знаходилася під Києвом, у Вишгороді, і чула, як поряд з нами падають снаряди. Я таке бачила і чула в реальності в перший раз у своєму житті, якщо не беремо в розрахунок  фільми. І це було дуже стрьомно! Кожен раз, коли я чула, що десь вибухнуло щось, вистрілило, то наступні декілька секунд чекала, що десь може впасти поряд. Тоді якраз я ночувала у своєї подруги, а в неї приватний будиночок маленький такий, і його просто тіліпало повністю. 

Як уже потім з’ясувалось, що це не страшно, що все окей, це працювало ППО. Тоді ж все здавалося чимось страшним, жахливим. Від кожного вибуху було таке враження, ніби все… 

Ти не можеш нікуди сховатися, ти нічого не можеш зробити, в тебе немає зброї, ти не вмієш стріляти. Ти просто очікуєш, коли все закінчиться, це пекло. А як виявилось, воно тоді тільки починалось. 

—  Де ви знаходитесь зараз та як складається ваш день?

— Зараз я знаходжусь у Києві. Мій ранок починається з того, що я перевіряю повідомлення від захисниць: що вони написали, що трапилося, як взагалі в кого день. 

Буває таке, що дівчата можуть написати: “Ксю, привіт! Сьогодні вночі згоріла машина та всі речі. Відправ, будь ласка, спальник, одяг, все, що є.”  

Може бути щось термінове, наприклад, “Я сьогодні в Києві, хочу до тебе заїхати на каву, обійнятися”, або “Потрібні плити”, або ще щось. Мій кожен день починається з того що я перевіряю листування та нові повідомлення, ну і закінчується так само. 

 

Посмотреть эту публикацию в Instagram

 

Публикация от Kseniya Draganuk (@kseniya_draganuk)

Цікаво по темі: Інтерв’ю з жінкою-захисницею, старшою лейтенанткою НГУ Христиною “Кудрявою”

Про волонтерську діяльність

—   Як виникла ідея створити власну волонтерську організацію?

— У мене не було ідеї створити власну волонтерську організацію, це склалося само собою.  Я журналіст, і я брала інтерв’ю усе своє життя, скільки себе пам’ятаю, зі школи. Я почала спілкуватися з захисницями близько, і чим ближче я дізналася про їхнє життя на фронті, тим більше я розуміла, що їм потрібна підтримка. 

Якщо ти хочеш щось змінити, то почни з себе. Я дотримуюсь цієї позиції, тож ми з чоловіком почали допомагати. 

У мого чоловіка є сестра, їй зараз 24 роки, і до 24 числа вона була маркетологом, тобто вона абсолютно не була дотична  до військового життя. 

24 числа, коли чоловік вже забрав мене сюди, у Київ, і ми сиділи перелякані, не знали, що нам робити, сестра просто зібрала рюкзак і каже “Ну, я пішла.” А вийти з дому, коли стріляють, коли ти не розумієш, що відбувається, то дуже страшно. 

Але вона пішла і записалась у ТРО. І по сьогоднішній день вона служить, боронить нашу землю. 

Саме тоді ми почали дізнаватися про перші потреби: що немає трусів жіночих, а якщо видаються, то тільки чоловічі.

Тоді якраз як було так, що багато військових не з дому їхали, а вже були на позиціях. І в них з собою було обмаль речей: дві пари трусів якихось, один комплект одягу, зарядка і телефон. Тобто, мінімум речей з собою. І зрозуміло, що дівчатам було потрібно все дуже швидко десь брати. 

А тоді, та й і сьогодні, якщо ти десь на нульовій позиції, ти не можеш просто піти в магазин, не можеш просто зайти в EVA, придбати собі шампунь, зубну пасту та щітку, труси чи що тобі потрібно з гігієни. Ми почали закривати ці перші запити для сестри, її коліжанок, і далі ці обсяги почали зростати.

Спочатку це був такий комплект, який по сьогоднішній день ми відправляємо, наш набір жіночої гуманітарки. Туди входить понад 30 різних комплектів засобів особистої гігієни на фронті: 

• купа вологих серветок, які потрібні просто у величезній кількості;
• серветки для інтимної гігієни;
• гелі для інтимної гігієни,
• мило; 
• зволожувальні крема; 
• зволожувальні бальзами для губ.  

Це те, що допомагає доглядати за собою мінімально. Тому що коли ти працюєш на холоді 24/7, ти не можеш заховатися кудись у тепло, як ми з вами. Якщо позиція на нулі, і ти живеш десь в лісі, тобі постійно холодно, шкіра обвітрюється, починається тріскатися. Це боляче, дискомфортно, незручно і заважає виконувати свої бойові задачі.  Ось ці комплекти, з них все починалося.  

Цікаво по темі: Суха чи зневоднена шкіра: ТОП-3 сироваток, які допоможуть

—   Хто входить у команду “Zemliachky. Ukrainian front” та як вона формувалась?

— В нас дуже маленька команда. Це зумовлено тим, що ми хочемо зберігати максимально близько комунікацію із захисницями, ми багато спілкуємося, знаємо багато історій, багато інформації і не хочеться її розділяти  між великою кількістю людей. 

*Детальніше про склад команди слухай в аудіо з 7:30.

По суті ми займаємося всі усім. Я можу кожного дня проходити в хаб збирати посилки, потім паралельно поїхати на зустріч, домовитися про якісь донати. 

Бо насправді найважливіше в нашій справі – це об’єднати людей, знайти різні ресурси, де і що може бути корисним для захисниць. Ми постійно виконуємо безліч різних напрямків роботи, і всі працюємо в команді. Як країна зараз працює в команді, так і наша організація. 

У нас дуже багато є партнерів, от, наприклад, як EVA зараз допомогла нам з інтимною гігієною для захисниць, так само є партнери, які допомагають з сухими душами, сухпаями, смаколиками, тощо. 

Бувають індивідуальні запити. Наприклад, у нас зараз дівчина виходить заміж на нульовій позиції. У них там нічого немає, і вона попросила в нас віночок для весілля і вишивану сукню. Ми знайшли магазин вишиванок, який нам все це передав для захисниці. 

Також у нас є найбільший партнер, з яким разом ми створили напрямок “Приміряй її берці”. Це фонд імені Олексія Ставніцера. Вони допомагають нашим захисницям з полегшеними плитами, з касками, з амуніцією, з аптечками.  

Ми дійсно зараз об’єднуємось у таку величезну команду, всі максимальні проактивні, і це дуже круто! Коли всі об’єднуються, то є результат.

 

—  Як до вас можуть звернутися за допомогою, як збираєте потреби?

— Є декілька шляхів:

1. Онлайн-форма в рамках проєкту “Приміряй її берці”. Посилання на неї є на нашій сторінці в Instagram у закріплених сторіс “Її берці”.
2. Безпосередньо на сайті фонду імені Олексія Ставніцера також є посилання.
3. Найпростіше зайти на сторінку “Zemliachky. Ukrainian front” в Instagram та  написати у приватні повідомлення.

—   З якими запитами найчастіше звертаються жінки-військові?

—  Найчастіше –  жіноча гуманітарка та теплі речі. Ми зараз готуємся до зими, тож я буду казати про актуальні потреби, не буду казати про те, що було потрібно влітку.

Стає холодніше, і кожного дня я отримую повідомлення: 

• “холодно, Ксюш, мені треба спальник”; 
• “дуже холодно на вулиці, що робити”;
• “мені треба грілка, обігрівач”;
• “де знайти теплу форму”;
• “а що там по теплому взуттю”.  

Питання “Де взяти тепленьке?” зараз найактуальніше. 

Для того щоб зігрітися, потрібно десь знайти теплий спальник, теплу форму, термобілизну, теплі шкарпетки. І бажано, щоб це були термошкарпетки, які зігрівають і в яких не пріє нога. Тому що ти дуже рідко роззуваєшся, і якщо нога буде пріти в якихось махрових шкарпетках, то не дуже круто, бо ноги будуть натиратися і не можливо буде рухатися. А в захисниць немає можливості сходити на педікюр і розслабити ніжки.

І це глобальна в нас мета – шукаємо, де це все можна взяти, збираємо на це кошти. 

На одну дівчину потрібно десь приблизно 20 тисяч гривень, щоб придбати:

• термобілизну;
• термошкарпетки;
• білизну, 
• теплу форму, 
• взуття, 
• спальник.   

І ми порахували, що на сьогоднішній день в нас є закритих запитів понад 2000, і якщо  помножити цифри, то вийде, що приблизно мільйон доларів необхідно для лише того, щоб просто закрити запити по теплій формі для тих дівчат, яких ми вже одягали влітку. Але не забуваємо, що кожного дня в нас з’являються нові запити.

—   З вашого досвіду, яку частину донатів складають суми по 5, 10, 20 гривень? Наскільки важливими є такі суми у загальному результаті?

—  Важлива кожна гривня, я вам чесно скажу! Інколи ми можемо подумати “Та що я там допоможу, я там скинув 50 гривень.” Це дуже допоможе, тому що 20 людей скинуть по 50 грн – і вже можна пошити щось дуже класне для захисниць, або 100 людей скинуть по 50 грн… Навіть по дві гривні! 

Ми помітили,  що людини інколи коли роблять округлення суми на нашу картку Монобанк. І так  вони десь розрахувались, а на карту 1,25 грн крапнуло. І так кожен день. Я думаю, якщо що скласти всі ті 1,25 грн за три місяці, то вийде нормальна сума. Людину ніби у не помітно, а в сукупності воно виходить дуже крутою допомогою. Тому будь-який донат, будь-яка підтримка – вони важливі!

Догляд за собою в умовах бойових дій

Наступний блок питань створений разом з нашим партнером брендом Lingery та пов’язаний з дуже жіночими та дуже практичними питаннями – інтимна гігієна у бойових умовах. 

—  Що дівчата найчастіше розповідають про те,  наскільки комфортно їм ділити побут з чоловіками?

—  Я завжди кажу так: якщо ти хочеш знайти сексизм, то тобі треба йти в армію, там ти його точно знайдеш. Але все дуже індивідуально. Це як коллектив: от ви приходите в новий колектив, там є прикольні люди. Але завжди є хтось, хто не дуже прикольний. Так само і в армії. 

Якщо командир, наприклад, вміє гарно об’єднати своїх людей, свій батальйон, якщо в принципі люди трапились всі адекватні, то все буде класно.

Дуже важливо, коли вони [жінки – прим. ред.] починають позиціонувати себе на рівні бійця: я – жінка-військова, і в першу чергу я тут для того, щоб відстояти нашу землю. 

Далі вона виконує свої бойові задачі, чоловіки бачать, що вона з ними класно справляється, і після того вони вже її сприймають як свою посестру. Тому що вони всі як рідні, як сім’я. 

На сьогоднішній день ми тільки розвиваємо культуру жінки-військової. Хтось вже до цього звик, а хтось ще з 2014 року не може уявити як це взагалі жінка може стояти з автоматом, стріляти, як вона може керувати величезною якоюсь машиною.

А вона може, ще й як може! І інколи краще за деяких чоловіків, тому що характер у дівчат часом такий, що 10 солдат і на рівні не будуть стояти. Тому що тут же має бути стрижень психологічний, має бути витримка. Треба не злякатися, не розгубитися, не запанікувати. 

Я вважаю, що вони просто Герої нашого часу. Кожен військовий ,не тільки дівчата, але і хлопці. Але дівчата зараз підкорюють серця всього світу, тому що всі на них дивляться і думають: “Оце жінки в Україні, не тільки найгарніші, але й найсміливіші”. 

Цікаво по темі: Особисті кордони: вибудовуємо та відстоюємо

—   Як часто на передовій у дівчат є можливість помитися? Про які лайфхаки облаштування душу вони розповідають?

—  Немає загальної відповіді на це питання. Все залежить від локації.

Може бути, що батальйон заїжджає у якесь село, їм видають люди або якось командир домовляється щодо якоїсь хатинки закинутої, і вони в ній живуть. Тоді вони можуть воду нагріти, або принаймні є дрова, можливо, навіть є електрика. Це перший варіант.

Другий варіант – це коли вони розкладаються десь у лісі або посадці. Вони там собі гріють воду в кружках на кострі.

Дівчата кажуть: “Головне – навчитися мити голову з однієї кружки води.” Ось це такий лайфхак. Або ставити воду грітися на сонці, бо інакше ввечері будеш митися холодною. 

Це найекстремальніше. Але на сьогодні таких позицій дуже багато, і саме завдяки таким позиціям ми і перемагаємо. 

Третій варіант – коли є табір, і вони там тривалий час. Тоді можуть зробити туристичний душ, підвісити його, поставити під ноги палети, щоб була атмосфера душу. Вони собі облаштовують ділянки: їдальня, душ, туалет для дівчат, туалет для хлопців. 

Найбільші проблеми з побутом почнуться зараз. Тому що влітку це ще півбіди, ти можеш стрибнути в річку скупатися, можеш воду на сонці нагріти. Взимку ти собі такої розкоші дозволити не зможеш. 

Плюс немає електрики. Тому  вологі серветки, серветки для жіночої гігієни, сухі душі – це те, що просто рятує в такому побуті і буде рятувати взимку. 

Цікаво по темі: Менструальні чаші та інші альтернативи тампонам та прокладкам

—   Гель для інтимної гігієни чи серветки? Що необхідніше та зручніше для догляду за собою на фронті?

—  Я думаю що 50\50. Не всі ж на нулі, є ті, хто знаходиться по селах, і тоді гель краще. Але то якщо є вода. Якщо її немає, то краще серветки, бо не треба нагрівати воду. Адже найгірше – помитися холодною водою, а на наступний день нирки або цистит. 

А ще буває таке, що військові собі все назбирали, все облаштували, а потім їм кажуть “Висуваємось на іншу позицію”. І вони все починають з нуля. 

—   Що має більший попит у жінок в бойових умовах: тампони, прокладки, менструальні чаші?

—  Менструальні чаші точно ні. Тому що в тих умовах не гігієнічно, щоб користуватися багаторазовими засобами гігієни. Я думаю, що, по-перше, ними треба спробувати покористуватися до того, як ти виїхала кудись на нуль. А в нас ще ця культура не дуже розвинена, тому чаші – точно ні. А тампони і прокладки – і те, і те, хто чим звик користуватися. Я, наприклад, користуюся прокладками, тампони не люблю, хтось навпаки. Це індивідуально. 

Я пам’ятаю, як нам дівчата написали з однієї з нульових позицій в стороні Донецька, що ми просто тут мріємо про тампони і шоколад. І ми відправили їм багато тампонів і шоколаду, бо до них гуманітарка взагалі не доходила, і магазинів ніяких поряд не було. І ти туди відправляєш, і дівчата щасливі. 

Бували випадки, коли дівчата виїжджали на виїзд, і місячні починалися раптово. Доводилося користуватися бинтами, підручними методами і засобами, які є під рукою. Все по-різному.  Я думаю, що потрібно і те, і те. Це зайвим не буває. 

Цікаво по темі: Що зробити, аби місячні пройшли швидше?

—   А на які ліки найчастіше отримуєте від жінок-військових? З якими суто жіночими проблемами та захворюваннями, що пов’язані з умовами служби, їм доводиться стикатися?

На сьогоднішній день до нашого ідеального набору, коли все є в наявності, входять “Пімафуцин” та “Урівак”. Одні пігулки від цистіту, інші – свічки від молочниці. 

Тому що ти перемерзла – почався цистіт, в якийсь момент не помилась – почалась молочниця. Я думаю, що це ті пігулки, які мають бути у кожної дівчини на фронті з собою завжди. 

В нашу жіночу гуманітарку входить декілька пігулок:

• “Нурофен” (знеболююче);
• “Парцетамол” (від температури);
• “Урівак” (від цистіту);
• “Пімафуцин” (від молочниці).

На осінь шукаємо активно, де дістати різні протизастудні засоби, бо це буде у всіх: холодно, зябко, нежить і кашель. Це буде дуже актуально. 

Цікаво по темі: Як підготувати імунітет до зими?

Побажання собі та читачам EVA Blog

—  Що скажете кожній жінці, яка прочитає або послухає інтерв’ю?

 Потрібно себе цінувати, в першу чергу. Ми – це майбутнє нашої країни. І якщо ми цінуємо себе, ми цінуємо нашу країну. Якщо ми допомагаємо собі, як мінімум, то ми вже допомагаємо нашій країні. 

Ми здорові, ми живі, ми не опускаємо руки. І це вже дуже класний внесок у перемогу. 

 

—  Щоб сказали собі, якщо мали змогу звернутися до себе рік назад?

Я б собі сказала, що все буде класно, робити те, що ти робиш, вір в себе і своїх близьких людей. І це б на сьогоднішній день виправдало всі мої побажання собі, я б подумала: “Знала, що кажу”.

Читайте також:

• FOMO: що таке синдром втрачених можливостей і як з ним боротися
• Жовто-блакитна любов: поробки з дітьми з любов’ю до України
• ТОП-20 лайфхаків, які допоможуть зігрітися холодною зимою при проблемах з опаленням