Що таке булінг і як з ним боротися
Булінг серед дітей є проблемою велетенського масштабу, над вирішенням якої щодень працюють психологи, батьки, соціальні працівники та педагоги зі всього світу. Дитяча жорстокість одне до одного, цькування та приниження стають причинами болю та відчаю для мільйонів дітей прямо зараз.
EVA Blog звернувся до психологинь сервісу HoldYou, щоб вони поділилися своїми експертними думками з цього приводу, структуровано розкрили поняття булінгу для наших читачів та поділилися рекомендаціями про доступні методи боротьби з ним.
Поняття булінгу серед дітей
Детально розповісти про таке поняття як “Булінг” допоможе Ірина Пікущенко, психологиня проєкту HoldYou.
Дитячий булінг – це повторюване насилля над слабшою дитиною, що не здатна захистити себе або має якісь відмінності від інших. Приниження, цькування, залякування, домінування, погрози та будь-які дії направлені на те, щоб принести шкоду фізичному, розумовому чи моральному стану людини – все це складові булінгу серед дітей. Важливо розуміти, що булінг та конфлікт – різні поняття. Головна характеристика конфлікту – зіткнення думок чи поглядів на рівних, коли два учасники конфлікту здатні повноцінно захищати себе та свої інтереси. При булінгу ж, одна людина завжди займає домінуючу роль, а інша є жертвою. Булінг, на відміну від конфлікту, триває довго та повторюється до тих пір, поки жертва не отримає підмогу чи не захистить себе самостійно.
Різновиди булінгу
То ж які біснують різновиди булінгу та взагалі звідки взялося таке явище – про це розповість психологиня Карина Дударєва.
Умовно булінг можна розділити на два підвиди:
- Фізичний. Це тип булінгу, при якому жертва піддається фізичному насиллю: побої, стусани, поштовхи, “підніжки”, пошкодження речей чи одягу, вимагання грошей, крадіжки тощо.
- Соціальний. Цей різновид булінгу охоплює вербальні прояви насилля: приниження, образливі слова, висміювання або ж, навпаки, ігнорування. Він може бути зверненим до жертви напряму від забіяки або ж відбуватись заочно (підмовляння інших дітей, плітки, насмішки за спиною, знущання в соціальних мережах – кібербулінг).
Фізичний та соціальний булінги в основному застосовуються разом й не варто вважати що якийсь один з цих видів булінгу є жорстокішим за інший й вимагає більшої уваги, адже вони обидва здатні завдати велику шкоду дитині та її психіці.
У чому причина виникнення цього явища?
Досі немає однієї конкретної відповіді на це питання. Дитяча жорстокість лякає й водночас викликає велику цікавість у дослідників. Наразі існує кілька основних теорій, що вказують на ймовірні причини виникнення булінгу серед дітей, наведемо основні з них.
Інформаційне поле наповнене насиллям
Дослідження показують, що на дітей дуже впливає інформація, яку вони отримують з медіа, інтернету, фільмів та мультфільмів. Якщо з раннього віку в інфополі дитини було багато матеріалів, де насилля зображалось, як щось нормальне чи навіть кумедне – ймовірність, що ця дитина вдаватиметься до булінгу збільшується вдвічі.
Цікаво по темі: Безпечний інтернет: так, ви можете створити його власноруч!
Соціальний фактор
Дитина вчиться взаємодіяти з іншими, в першу чергу, дивлячись на власну родину та найближчих людей. Якщо в сім’ї присутнє насилля – фізичне чи психологічне – дитина має всі обставини, щоб приймати такий формат взаємодії за норму. Крім родини подібний вплив має також й загальна обстановка, як от район, в якому дитина мешкає, чи навіть сусіди. Постійно спостерігаючи за насиллям чи навіть будучи його жертвою, дитина вчиться цій поведінковій ролі й відтворює її в іншій обстановці, там де може зайняти вигіднішу роль й домінувати над кимось слабшим за себе.
Тиск групи
Говорячи про булінг, завжди можна виділити одного основного нападника. Статистика показує що у 85% булінг є груповою справою. Діти, в процесі свого розвитку, часто не отримують необхідного розуміння власної цінності, як особистості. Тому більшість шукає свою ідентичність у групах інших дітей, де може отримувати підтримку та похвалу. На жаль, часто це закінчується цькуванням та залякуванням слабших дітей, щоб отримати визнання групи.
Цікаво по темі: Дитина злиться: чому це нас лякає і як реагувати
Особистість кривдника
Це доволі суперечлива теорія, яка при цьому не позбавлена логічного зерна. Причиною її виникнення стало спостереження, при якому з двох дітей, що росли в схожих сімейних обставинах та мали однакове інформаційне поле, лише одна дитина стала кривдником. Згідно з цією теорією, причина булінгу криється в дітях, що мають риси особистості, характер та поведінку забіяк. А причин, що можуть формувати жорстокість в дитині може бути безліч: від фізичного чи психічного здоров’я, особливостей темпераменту й до відсутності належного виховання.
Що робити батькам дітей, над якими знущаються?
Ірина Пікущенко зазначає, що далеко не всі діти стають жертвами булінгу. Забіяк приваблюють лише ті, хто є слабшими за них, не здатні себе захистити, є дуже чутливими й ідеально грають свою роль жертви, задовольняючи потребу нападника в самоствердженні насиллям. Всі ці риси дуже рідко є природними рисами характеру дитини, а набагато частіше – наслідком певних проблем.
Тому дуже важливо проаналізувати свої відносини з дитиною та загальну атмосферу вдома. Визначити фактори, що можуть тиснути на неї та формувати звичку почуватись наляканою та невпевненою. І, звісно, працювати над усуненням цих факторів.
Наступним кроком повинно бути втручання в ситуацію. Дитина не здатна самостійно впоратись з булінгом, тому важливо звернутись до вчителів, директора в школі, вихователів в дитячому саду, батьків кривдника, відповідних служб та зробити все можливе, щоб булінг було зупинено.
Також важливо переконатись, що дитина має альтернативні місця для спілкування з однолітками, де вона не піддається цькуванню. Це необхідно для формування розуміння, що не всі колективи є ворожими, для розвитку довіри та соціальних навичок. Це можуть бути творчі гуртки чи спортивні секції.
Спорт також є важливим помічним інструментом. Фізична активність дарує дитині впевненість та відчуття контакту з власним тілом, раціональне розуміння своїх можливостей та власної сили. Тому батькам слід подумати над тим, щоб вибрати для дитини цікавий для неї вид фізичної активності, якщо досі це не зроблено.
Також дієвим методом подолання булінгу в бік вашої дитини є робота з дитячим психологом. Спеціаліст зможе допомогти дитині подолати страхи та сумніви в собі, а батькам – навчитись розуміти та захищати свою дитину, знайти помилки чи прогалини у вихованні, зміцнити стосунки.
Цікаво по темі: Спосіб підвищення самооцінки у дітей!
Що робити батькам забіяк?
Цінні рекомендації батькам дасть дитяча, підліткова та сімейна психологиня проєкту HoldYou Ірина Філенко.
“Перш за все, важливо визнати проблему та почати працювати над нею – наголошує Ірина. Часто батьки дітей, схильних до насилля, впадають в одну з двох крайностей: не вірять, що їх дитя на таке здатне й звинувачують всіх у наклепі, або навпаки – карають дитину, поводяться з нею, як з негідною та навіть використовують насилля. Жоден з цих варіантів не працює, адже вони тільки шкодять ситуації.
Треба розуміти, те що ваша дитина вчинила погано та навіть жорстоко – це не вирок, а гучний сигнал про допомогу. Виявіть, які проблеми у вашій родині могли штовхнути дитину на подібну поведінку. Візьміть на себе відповідальність та усуньте ці негативні фактори. Проведіть серйозну та довірливу розмову з дитиною, без жодного психологічного насилля, такого як залякування чи погрози.
В процесі булінгу завжди є три сторони: нападник, жертва та спостерігачі. Спробуйте пограти з дитиною у всі ці ролі й обговорити, що відчуває людина в кожній з них. Щодня спілкуйтесь з дитиною, питайте про переживання та емоції за день й розповідайте про власні. А головне – будьте щирі перед собою. Якщо ви відчуваєте, що не здатні впоратись самостійно, дитина не хоче вас чути – визнайте це й зверніться до спеціаліста, дитячого психолога. Не справлятись та помилятись – нормально. Кваліфікована людина зможе допомогти вирішити поведінкові проблеми дитини та налагодити ваші стосунки.”
Чого батьки можуть навчити дитину, щоб вона могла самостійно протидіяти булінгу та не боятись його?
“Найважливішою навичкою в цьому контексті для дитини є вміння розуміти власні кордони та казати “ні”. – зазначає психологиня Ірина Філенко. – Дорослим іноді здається очевидним те, що іншим людям можна або не можна робити з нами, але це працює інакше для дитини. Важливо пояснити, що жодна людина не має права порушувати нашу гідність, торкатись до нас проти нашої волі, проявляти насилля і таке інше. Чітко розуміючи це, дитина буде відчувати більше впевненості при потребі захистити себе, а у звичайній комунікації вміння пояснити власні кордони дозволить усунути непорозуміння.
Булінг тримається й на тому, що жертва не здатна захистити себе. Тому, маючи навичку відповісти нападнику: “припини, я не дозволяю так з собою поводитись” – дитина з більшою ймовірністю зможе зупинити булінг на початкових стадіях. Крім того, розуміючи, що з нею поводяться неналежним чином, дитині буде легше звернутись за допомогою до батьків чи вчителів. Крім того, дуже важливим є спілкування в родині. Говоріть з дитиною щиро, розповідайте про власний досвід, про свої емоції, тоді дитина зможе й сама вам впевненіше відкриватись. Й ніколи не бійтесь звернутись за допомогою до спеціалістів, якщо відчуваєте, що не вмієте чи не знаєте як правильно робити щось в стосунках з дитиною”
На жаль, булінг – дуже поширене явище не тільки серед підлітків та дітей дошкільного віку, але й серед дорослих. Тому дуже важливо своєчасно звернути увагу цю проблему, вирішити її та поставити жирну крапку.
Читайте також:
Коментарі покищо відсутні