Як навчити дитину самостійній грі

Самостійна гра – це однаково корисне заняття як для малюка, так і для батьків. Мама або тато у такі моменти можуть сміливо займатись своїми справами, розуміючи, що їх дитя не витрачає час дарма. Для дитини ж гра наодинці із собою є шансом показати, наскільки вона вже доросла та здатна без чиєїсь допомоги планувати своє дозвілля.

Отже, гратись самостійно – це гарний навик для будь-якої дитини. Однак, не треба очікувати на те, що Ваше маля зможе це зробити одразу, як тільки Ви його про це попросите. Зазвичай дітки швидко звикають до компанії, полюбляють увагу, і якщо з дитинства гра була командною, навчитись самостійності буде досить складно. Тим не менш, це дуже навіть потрібно, і що ще важливіше – необхідно.

Починати вчити малюка гратись самостійно можна буквально з 1-1,5 років. Для того, щоб Ваші старання були успішними, пропонуємо ознайомитись із декількома хитрощами.

  1. Для незалежної гри обирайте дитині розвиваючі або творчі іграшки. Основна особливість полягає у тому, що вони не повинні бути заплутаними чи складними, щоб Вам не приходилось увесь час приходити, аби ввімкнути іграшку чи кудись перемкнути. Проте, запропоноване Вами зайняття має бути цікавим для малюка. Добре підходять для таких цілей: малювання олівцями або красками, складання пазлів, конструкторів, мозайок, кубиків, іграшкова залізна дорога, тощо.
  2. Подбайте про безпеку. Кімната або ігровий куточок, в якому Ви залишаєте дитину одну, має бути цілком захищеним: приберіть усі гострі та ріжучі предмети, закрийте розетки заглушками, сховайте усі дрібниці, які можна проковтнути, та прослідкуйте, аби не було протягів. Ваше чадо повинне відчувати себе комфортно, тож дозвольте йому розкласти та розставити усе на свій смак. Можливо, дитя бажає гратись на полу і хоче, аби подушки від дивану теж там лежали – нехай так і буде.
  3. Не забувайте про мотивацію. Наприклад, дайте малюку завдання, намалювати гарну листівку для бабусі, чи татуся, якого чекаєте з роботи. Або, попросіть його скласти з конструктору будиночок мрії, де б Ви могли жити усією родиною. Дітки зазвичай дуже серйозно відносяться до подібних прохань, тож Ви сміливо можете розраховувати на 20-30 хвилин вільного часу.
  4. Привчайте малюка завжди доводити діло до кінця. Ваші сини та доньки повинні знати з малих років, що кидати діло недоробленим не варто. Нехай вони вчаться долати труднощі та вирішувати питання самостійно – цей навик обов’язково стане їм у нагоді в майбутньому.
  5. Допомагайте досягти мети. Підказуйте своїй дитині, як правильно вирішити ту чи іншу проблему. Малята дуже часто починають нервувати та вередувати, якщо в них щось не виходить. Тому, можливо, на якомусь етапі самостійної гри Вам все ж таки варто трохи втрутитись та допомогти. Напевне, наступного часу, саме цю складну частину дитина подолає своїми силами.
  6. Цікавтесь тим, що робить маля. Коли Ваше чадо грає самостійно, час від часу все ж навідуйтесь до нього – викажіть інтерес до його роботи та обов’язково похваліть. Такі дії зі сторони дорослих є свого роду мотивацією для дитини, адже гордість за себе змусить її наступного разу попрацювати ще краще.
  7. Не залишайте малюка одного на довго. Не дарма ж кажуть, що, якщо у кімнаті, де знаходяться дітлахи, стало дуже тихо – значить вони вже наробили шкоди. Тому, намагайтесь контролювати самостійну гру Вашого непосиди і інколи все ж тихенько поглядайте на те, що він робить. Зазвичай, такі спостерігання неабияк розчулюють батьків, а інколи вони стають незабутніми спогадами у сімейному відео альбомі.

Звісно, усі дітки різні, мають свої особливості та характери, що певною мірою впливає на схильність до самостійної гри. Спеціалісти наголошують на тому, що навчити гратись незалежно від дорослих можна будь-кого, і приблизно до трьох років опанувати цей навик повинні усі малюки. Та часто, у вирішенні цього питання, постає іще одна важлива проблема: батьки, які сильно прив’язані до своїх дітей, просто не бажають привчати їх до самостійності, не ризикують довіряти їм ті чи інші завдання, міркуючи, що вони просто не впораються. Багатьом матусям значно легше намалювати ту ж картинку чи скласти пазл на очах у малюка, бо це набагато швидше і якісніше.

Любі батьки, запам’ятайте – подібна допомога з Вашої сторони не йде на користь Вашим дітлахам. Авжеж, з першого разу в них нічого не вийде, та тільки терпінням і старанням Ви зможете підготувати їх до самостійності, яка просто необхідна у дитячому садочку та школі.

Привчання малюка до самостійної гри треба починати поступово, при умові гарного самопочуття та доброго гумору у всіх членів родини. Дотримуючись рекомендацій фахівців та слідкуючи за поведінкою свого чада, Ви обов’язково зрозумієте, скільки часу Ваше маля може знаходитись наодинці із собою.

Нехай у вашій сім’ї завжди панують гармонія та взаєморозуміння, і кожен має змогу займатись улюбленими справами!

Коментарі покищо відсутні

Додати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *