Незламна жінка-волонтерка!
Марина Євсюкова — незламна жінка-волонтер, яка допомагає дітям та військовим під час війни.
У багатьох історії почалися з 24 лютого. І саме війна розділила життя на «до» та «після». Але історія Марини Євсюкової почалася ще за рік до цього, коли її молодшому сину поставили страшний діагноз «рак крові».
Мабуть, немає гіршого для матері як хвороба дітей. Діагноз дворічного сина перевернув її життя навиворіт. Успішна кар’єра юристки в Харкові та підготовка до конкурсу бодібілдерів залишилися в минулому. Марина з чоловіком Сергієм усі заощадження витратили на лікування сина, але потрібно було ще багато коштів для продовження тяжкої хіміотерапії. Тож, переступивши через гордість, ця рішуча жінка відкрила перший збір на своїй сторінці в Instagram.
Коли кошти були зібрані, родина вирушила в складну для хворої дитини мандрівку до Туреччини. З вересня 2021 року Марина разом із молодшим сином знаходилися під пильним наглядом медиків в Анталії, а чоловік зі старшим 13-річним сином залишилися в Україні заробляти гроші.
У лютому чоловік вирішив зробити сюрприз та приїхати на триріччя сина в Туреччину (вони не бачилися майже півроку). 20 лютого відбулася довгоочікувана зустріч: батько нарешті побачив худесенького, знесиленого постійними хіміями сина, а мати — старшого сина та чоловіка. Але щастя тривало лише 4 дні… 24 лютого вони, як і всі, прокинулися від страшних новин.
2 дні розмов та хвилювань, і було прийняте складне сімейне рішення. Чоловік терміново повернувся додому (хоча відпустку брав на 10 днів), узяв зброю, щоб відстоювати майбутнє дітей. Уже 26-го, залишивши обох синів і дружину в Туреччині, Сергій через Угорщину та Польщу їхав до України.
У Польщі волонтери одягли його як солдата, та він вирушив далі на рідну Харківщину. Дорога була складною і тривала 5 днів, але вже в день прибуття він допомагав волонтерам. А з першою хвилею мобілізації потрапив у ЗСУ.
Аля ця історія про Марину, незламну та сильну, яка не могла сидіти склавши руки. Її місто Харків (не рідне, бо сама вона з Приазов’я, де й досі під окупацією залишаються її батьки та брати) було під обстрілами, і перше, про що вона подумала, — «як же там діти, які потребують постійного лікування та препаратів, як її маленький Марк?».
Марина зв’язалася з Харківською клінікою, отримала перелік ліків, які важко знайти в Україні та почала шукати гроші та можливості доставити ці ліки в Україну. Уже за 2 тижні перша партія з 8 000 паковань була надіслана.
Далі з’явилися запити на кшталт «чи є в Туреччині якісна військова форма та взуття?». Марина без знання турецької мови, але з неймовірною жагою допомогти країні, чоловікові, його побратимам-військовим та усім хворим дітям світу вже майже 6 місяців без вихідних та майже цілодобово (з перервами на лікування власного 3-річного сина) збирає допомогу, шукає якісне та дешеве спорядження, шляхи логістики та волонтерські машини.
Схудла, втомлена, але незупинна, вона долучилася волонтером ще й до проєкту «Дитинство без війни», де ми з нею і познайомилися. І знаєте чим вона допомагала? Вона знайшла в собі сили та приходила до дітей у костюмі лева! Жінка посміхалася й танцювала з дітками-сиротами, ніби не залишила в маленькій арендованій квартирі двох синів, один з яких щойно пройшов ще один курс хімії, і не переймається за коханого чоловіка, що на під обстрілами на Харківщині захищає Батьківщину. Вона неймовірна. Вона геройка!
Підписуйтеся на Марину в Instagram: https://instagram.com/marina.evsiykova
Лікування її сина триватиме (якщо все буде добре) до липня 2023 року, тож допомога Марині ще знадобиться.
Цікаве від EVA Blog:
Коментарі покищо відсутні