Так сталося, що ваші шляхи з дружиною розійшлися. Кохання більше немає, а, можливо, є щира неприязнь. Але якими б не були причини вашого розлучення, в жодному разі не мають страждати діти. Ця війна з колишньою — особисто ваша, й малеча не повинна ставати у ній зброєю.
Правильно пояснюємо, що сталося між мамою і татом
Якщо для дорослих причини розлучення зрозумілі, то дитина бачить усе під іншим кутом. Зненацька тато пішов з дому, й тепер вона не бачить його щодня. Забороніть собі йти безмовно або зі словами «Ти все зрозумієш, коли виростеш».
У цій ситуації до розмови має долучитися й дружина. Домовтеся, що ви все поясните дитині без поспіху, в дружній обстановці, не опускаючись до образ. Наприклад, так:
мама з татом більше не кохають один одного, але люблять тебе, як і раніше;
розлучення не означає, що тато не буде приходити; тепер ви зможете проводити разом вихідні чи канікули;
мама й тато залишилися друзями, ніхто з них не став поганим(-ою).
Якщо замовчувати факт розлучення, дитина може вважати винною себе. У майбутньому це розвинеться в комплекси, нервові розлади, труднощі в стосунках з іншою статтю в дорослому житті.
Коли ж мирно домовитися з мамою не виходить, починається довгий шлях унормувань стосунків. Хтось вибирає поступове «вистигання», бо коли емоції зникають, на перший план виходить здоровий глузд. Інші татусі відстоюють право на спілкування в суді або ж хочуть взяти піклування на себе. Ці ситуації індивідуальні, тому їх не розглядатимемо.
Зупинимося тільки на важливих правових аспектах:
Тато має право спілкуватися з дитиною, забирати її на прогулянки або вихідні. Якщо мирно домовитися не вдається, графік призначає суд.
Немає жодних законів, які б надавали матері перевагу забирати дитину після розлучення.
Жінка цілком правомірно може встановити через суд розмір аліментів, і батько зобовʼязаний їх сплачувати. Відмова від грошового забезпечення є підставою для позбавлення батьківських прав. Так само вимагати призначення аліментів може й тато, якщо дитина живе з ним.
Після врегулювання всіх питань слід намагатися у будь-який спосіб не втратити психологічний звʼязок із сином чи донькою. Кілька справді цінних порад:
Навчіться бути батьком не тільки вихідного дня. Забирайте дитину з дитячого садочка чи школи, робіть уроки, годуйте, відвозьте на секції. Не намагайтеся стати «добрим» на відміну від мами, практикуючи вседозволеність.
Забудьте про конфлікти з колишньою дружиною. Ви можете запитати, як справи у мами, але не маєте права висловлюватися про неї погано. Всі важливі питання щодо здоровʼя, школи, відпочинку дитини узгоджуйте разом.
Зустрічайтеся регулярно. Зрозуміло, що у вас є робота, ймовірно, дівчина, але батько раз на місяць — це не батько. В очах малюка це виглядає так, що ви його покинули, проміняли на іншу дитину/дружину тощо, і лише час від часу згадуєте. Краще познайомте їх і проводьте час разом.
Чоловіки відзначають, що перший час зовсім не розуміли, що їм робити, залишаючись з дітьми сам на сам. Аби подолати цей страх і зніяковіння, потрібно цікавитися життям дітей, продумувати дозвілля й вчитися бути не тільки татом, а й мамою. Сьогодні можна зателефонувати, побачити їх у Skype чи писати в соцмережах. Тоді у вас не виникне відчуття, що ви «випали» з життя найрідніших маленьких людей.
Хоча розлучення важкий період для вас, малюки переживають його не менш гостро. Не забувайте, що спілкування потрібно й підліткам. Вони можуть не показувати, що їм не вистачає вашої уваги, але вона необхідна. Робота над собою і пошук точок перетину будуть довгими, але це того варте.
Коментарі покищо відсутні