Топ-5 міфів про батьківство, які давно пора побороти

• Любов до немовляти йде в комплекті
• Довго годувати груддю не можна
• Постійно носити на руках — тільки розпещувати дитину
• Вільне виховання = вседозволеність
• Потрібно давати дитині лише найкраще будь-якою ціною

Любов до немовляти йде в комплекті

Під час вагітності картина в голові ідеальна: спокійний малюк, родичі на сьомому небі від щастя, захват подруг і багато вільного часу, адже «немовля майже постійно спить».

Але реальність дещо інша: мама має бути поряд цілодобово, інколи неможливо зрозуміти, чого хоче немовля. У стані хронічного стресу важко говорити про безумовну любов до дитини. Якщо згадати про післяпологову депресію, напругу в стосунках із чоловіком і втрату (хоч і тимчасову) звичного кола спілкування, то картина зовсім не відповідає очікуванням.

Любов до немовляти приходить згодом, коли вдається налагодити контакт із новонародженим, адаптуватися до побуту, віднайти рівновагу в собі та з навколишнім світом. Не варто хвилюватися, якщо, вперше тримаючи дитину на руках, нічого не відчуваєте — дайте собі час на відпочинок.

Не соромтеся й не бійтеся відверто просити про допомогу в господарстві, піклуванні про дитину. Немає нічого поганого в тому, що чоловік один раз погодує немовля з пляшечки, поки ви зустрінетеся з подругами чи відвідаєте родичів.

Довго годувати груддю не можна

Материнське молоко — найкорисніше харчування для немовляти. Норми варіюються від 1 до 2 років із введенням інших продуктів, дозволених дітям. Проте деякі мами годують аж до 3-4 років. Існує міф, що це викликає патологічну прив’язаність або навіть впливає на сексуальну орієнтацію.

Годувати малюка потрібно стільки, скільки ви (і дитина) вважаєте за потрібне. До року це допомагає встановити контакт, сформувати стосунки між мамою і малюком. Через молоко передаються антитіла, які захищають дитину від хвороб. Раннє завершення грудного вигодовування призводить до тривожності, хворобливості, повільного росту. Зазвичай лактація завершується у віці 1,5-4 років.

Постійно носити на руках — тільки розпещувати дитину

Перші 3-4 місяці малюк проводить на руках більшу частину своєї активності. Багато хто стверджує, що це розпещує дитину. При цьому вони забувають, що крик і плач свідчать не тільки про брудний памперс і голод, а й про потребу в спілкуванні. Для немовляти надзвичайно важливий фізичний контакт із мамою, татом, іншими членами родини, тому перебування на руках є нормою.

З 4-х місяців малюк стає більш самостійним і адаптується до навколишнього середовища. Тепер він проситься на руки, бо вчиться спілкуватися, вивчає членів родини. Найкраще діти в цьому віці бачать на відстані 30-40 см, а це саме погляд із рук. Згодом дитина менше проводитиме часу з вами, обираючи активне повзання.

Дослідження показали, що діти, яких часто носили на руках:

• мають спокійний характер;
• добре розвиваються;
• швидше адаптуються до нових умов.

Також корисно розмовляти з дитиною, але звичайною мовою без сюсюкання. Активна соціалізація в цей період пришвидшує розвиток. Імовірно, таке немовля згодом швидше заговорить і навчиться ходити.

Вільне виховання = вседозволеність

Сучасні концепції затьмарюють розум молодих батьків, які багато чують про китайське виховання, де дитині до 5 років дозволено все. Але принцип методики дещо інший: у ній ідеться про вільний пошук схильностей, уподобань, розвиток характеру і самостійності. На практиці діти, для яких немає заборон, стають розпещеними й ставлять під загрозу своє життя.

Як неправильно:

• дозволяти чіпати чужих собак, відчиняти вікна, лізти гвіздком у розетки;
• брати чужі речі без дозволу;
• застосовувати силу проти дітей і дорослих;
• кричати, битися у публічних місцях;
• не мати поваги до старших — хоч у родині, хоч до незнайомців.

Як правильно:

• дозволити розставляти свої речі як заманеться;
• запропонувати обирати одяг, страву на обід, іграшки, заняття;
• секції, хобі на вибір малюка;
• формування відповідальності за вчинки.

Втілити концепцію в життя складно, тому сьогодні краще комбінувати традиційну й вільну систему виховання. Тотальна вседозволеність дає лише один результат — дитину, яка не знає слова «ні» і не враховує інтереси оточення. Така ситуація вкрай загрозлива, адже малюк не знає, коли треба зупинитися в небезпечних ситуаціях.

Потрібно давати дитині лише найкраще будь-якою ціною

З цією тезою ніхто не сперечається, адже піклуватися про малюка — перший обов’язок батьків. Проте в прагненнях віднайти найкраще втрачається раціональний підхід. Спочатку дорогий візок, потім елітний дитячий садок, найдорожчі й найсучасніші іграшки.

Далі — приватна школа, гаджети. Але можливості обмежені, і часто батьки намагаються встигнути не за потребами дитини, а за можливостями інших, нерідко жертвуючи власними інтересами. І тоді виникає класична ситуація: «Ми заради тебе все віддали, а ти не цінуєш цього». Психологи кажуть:

• якщо дитина виростає в умовах, коли отримує все, що хоче, це формує завищені потреби й амбіції. З віком вимоги до батьків лише зростатимуть;
• важливіше у вихованні приділяти увагу, виражати любов і турботу. Замінити ці емоції «грошовим відкупом» неможливо. Яким би дорогим не був смартфон, дитина запам’ятає лише відсутніть у її житті батьків;
• не завжди дитині потрібне найкраще, особливо — немовлятам і тоддлерам. Добре поміркуйте, чи виправдає себе візок, що коштує дві ваші зарплатні? Чи так потрібно безліч одягу, якщо немовля виростає з нього за місяць? Тоддлери бавляться тим, що викликає інтерес. Між великим ведмедем і лялькою дитина може обрати коробку, в якій вони продавалися.

Ці 5 міфів уже давно потрібно розвінчати, адже в родині важливий добробут і дитини, і батьків. У здорових стосунках немає місця агресії, неповазі, невиправданій самопожертві. Виховати малюка гідно — нелегка справа, але всі мають право помилятися і вчитися на помилках, шукати правильні стратегії у вихованні.