Коляда, щедрування та посівання — в чому різниця?
У наші дні різниця між цими обрядами стерлася. Проте раніше колядування й щедрування дуже відрізнялись одне від одного й несли особливий сенс. Якщо ви цікавитеся українськими народними звичаями, радимо дізнатися, чим різняться між собою колядки й щедрівки, а також як правильно посівати й для чого взагалі були вигадані ці ритуали.
Історія колядок
Звичай колядувати має язичницькі корені, а сам термін «колядки» повʼязують зі святом Коляди — міфологічного персонажа, прообразу Сонця. Коли народжувалося нове сонце, люди ходили від двору до двору й співали пісні, прославляючи народження світила.
Колядування було театралізованим дійством, дещо схожим на маскарад. Походи супроводжувалися різними обрядами, зокрема віншуванням, переодяганням, виготовленням особливого реквізиту тощо. У кожній групі колядників мав бути провідник, який виконував більшість пісенних творів, та злий дух, кілька масок тварин. Все, що давали господарі двору, збирав міхоноша.
З появою християнства давні язичницькі звичаї наклалися на релігійні. Тому колядки зазнали певних змін — тепер вони присвячені святу Різдва і славлять Христа.
Коли колядують?
Колядують традиційно 25 грудня (раніше 7 січня) вранці, а в деяких регіонах України починають співати різдвяних пісень увечері 24 грудня.
Хто й коли має щедрувати
Щедрівки ж повʼязані з іншим святом — Новим роком. В обрядових піснях люди славили Місяць, благаючи сили землі про врожай та добробут. Цікаво, що найдавніші щедрівки були вигадані під Новий рік, який тоді святкували… навесні. Саме тому в них згадуються ластівки та зозулі.
Аби привітати усіх з Новим роком, збиралася група щедрувальників. Героїнею вечора була Маланка — найкрасивіша дівчина. Її супроводжували інші дівчата з деревцями, король, мисливець, а також Василь — уособлення Місяця. Маланку водили від хати до хати, співаючи для кожної родини щедрівку.
Сенс щедрівки — побажати господарям усього найкращого та обов’язково щедрого вечора. Це немовби магічне замовляння, яке повторюється в різному вигляді. За свої пісні щедрувальники отримували винагороду.
З часом щедрування втратило театралізований характер, поступово зникли певні образи.
Коли щедрують?
За новою традицією щедрують напередодні Нового року, ввечері 31 грудня.
У колядуванні та щедруванні брали участь не лише діти. Основними учасниками була молодь — хлопці та дівчата, які ще не одружилися. Заміжні жінки та одружені чоловіки в таких розвагах участі не брали.
Цікаво на тему: Таїнство Різдва. Звичаї та обряди
Звичай посівання
Посівання теж має язичницькі корені. Це відлуння магічного ритуалу, який починав новий рік, і полягав він в тому, що господарі образно готували землю до початку сезону, сподіваючись на легку роботу й добрий врожай. Земля уособлювала жіноче начало, а зерно — чоловіче. Тому засівання виконують лише чоловіки чи хлопці.
Хай вас не дивує, що засівали саме на Новий рік, адже в часи наших предків свято припадало на перші відлиги.
Коли посівають?
З 2024 року посівають 1 січня, у перший день Нового року, який збігається зі святом Василя. За традицією рано-вранці, до схід сонця, поки господарі ще не виходили з дому, першим поріг має переступити чоловік, щедро розсипати «жито-пшеницю, всяку пашниця» на дворі та в оселі, побажати вдалого року. За свої пісні посівальники зазвичай отримують гроші.
З приходом християнства суто язичницькі колядки та щедрівки поступово забулися чи трансформувалися. На жаль, багато що з української народної творчості було втрачено. Наприклад, зараз посівання здебільшого супроводжується простими примовками.
Якими крупами посівають?
Посівальники готують мішечки з зерном заздалегідь. Традиційно брали пшеницю, ячмінь, жито — чим більше буде різноманітності, тим краще. Та зараз для цього використовують будь-яку цільну крупу, в тому числі гречку, рис тощо. Головне — не підмітати зерна до заходу сонця, щоб не «вимести» з дому всі побажання здоров’я й достатку.
Сучасні традиції Різдва та Нового року
Зараз традиції значно спростилися, обряди стали радше розвагою, адже втратили священне значення. Діти збираються групами на Різдво та Новий рік, відвідують переважно друзів, знайомих, найближчих сусідів. Проте у деяких селах відновлюють звичай наряджатися й ходити з вертепом, як це було колись.
Господарі мають віддячити колядникам і щедрувальникам цукерками, фруктами, іншими продуктами чи невеликою сумою грошей. Посівальникам — хрещеникам (якщо серед них є хлопці) чи будь-якому іншому чоловіку — теж потрібно дати якийсь подарунок чи ласощі.
Хоча ці давні обряди дещо втратили своє первинне значення, вони все одно залишаються популярними не лише серед дітей та молоді, а й дорослих. Останнім часом люди все більше приділяють увагу колядуванню та щедруванню, намагаючись повторювати автентичні ритуали. І це добре. Бо такі звичаї — справжній скарб українського народу.
Приклади колядок і щедрівок
Однією з найзнаменитіших щедрівок став твір українського композитора Миколи Леонтовича «Щедрик». Він відомий не тільки в Україні, але і в західних країнах, як різдвяна пісня з назвою Carols of the Bells. Крім цієї композиції, можна розучити з дітьми й інші пісні — посівальні, колядки, щедрівки:
Чого не можна робити?
З усіма православними святами пов’язані не тільки традиції, але й побутові прикмети, марновірство. Дотримуючись їх, важливо не забувати про найголовніше. Адже якщо рукоділля, заняття спортом або улюблена музика приносять здоров’я та справжню радість, навіщо від цього відмовлятися. А ось чого дійсно варто уникати (не тільки на Різдво, але й завжди) — це сварки, образи та негативні емоції.
Коментарі покищо відсутні