Батьківські послання: як те, що ви говорите, впливає на майбутнє дитини?
В ідеалі, батьки бажають дітям кращого. Але власні травми та когнітивні викривлення, дії “бо нас так виховували” і “всі так роблять” часом грають підступну роль. Ти нібито кажеш одне, а психіка дитини зчитує у фразах приховані послання. Вони запрограмовують на потенційні травми, створюють обмеження у майбутньому. Хто відповідальний та як сприяти позитивному батьківському програмуванню, пропоную поговорити у цій статті EVA Blog.
Приховані батьківські послання
Батьківство – це значна відповідальність за безліч побутових питань. І часом за буденними клопотами просто не вистачає сил думати ще й про те, як якісь слова чи фрази може сприйняти психіка дитини. Вони вириваються мимоволі, автоматично, і нібито “нічого такого”. Але вплив на майбутнє малечі можуть мати значно більший, ніж брудний одяг, соплі чи картопля фрі замість супу.
Приховані батьківські послання – це той зміст, який дитина зчитує у фразах та поведінці мами чи тата. Їх сприйняття має значний вплив на формування особистості, адже відсутність власного досвіду в малечі робить батьків ключовими фігурами в побудові своєї системи цінностей.
Розповсюджені приховані батьківські послання:
- Не живи.
- Не будь здоровим.
- Не відчувай.
- Не думай.
- Будь дорослим.
- Не будь собою.
- Не прив’язуйся.
- Не вимагай уваги.
- Ти нічого не вмієш.
- Будь бездоганним.
Звісно, ніхто не промовляє такі фрази напряму, вони є результатом сприйняття вербальних та невербальних сигналів. Всі ці послання дитина починає несвідомо зчитувати ще маленькою. Вона не має досвіду у світі, тож спочатку в усьому покладається на батьків, лише поступово будує власну незалежність.
Втома часто підкидає необачні слова: “Як ти мене дістав”, “Коли ти припиниш створювати проблеми”, “Чому ти не така, як інші діти”. Хочеться відмахнутися від дитини, віддалитися від подразника. І чим частіше трапляються сценарії відповідної поведінки, тим їх сприйняття дитиною стає вагомішим. Вони засідають у голові, запускають процес батьківського програмування. Пропоную на прикладах подивитися, як це працює.
Цікаво на тему: Емоційне вигорання: причини, симптоми та як із ним упоратися
“Не будь здоровим”
Для психіки дитини важливо отримувати увагу, мати контакт з мамою та татом. Але якщо вона має їх лише в період проблем (захворіла, капризує, посварилась чи влаштувала бійку), а решту часу всім не до неї, то малеча почне несвідомо створювати відповідні умови. Як результат – постійні хвороби та конфлікти, щоб мама з татом мали законну причину бути поруч.
“Не роби, ти нічого не вмієш”
Це батьківське послання знайоме всім, кого в дитинстві постійно поправляли та критикували, у всіх діях фокусувались саме на недоліках. Не виключено, що сварили за найменші помилки. Як результат, психіка дитини формує зв’язку, що всі її дії приречені на провал, тож не варто взагалі нічого робити, щоб не засмутити батьків.
“Не будь собою”
Батьки намалювали собі ідеальний образ дитини, а всі реальні якості або просто пропускають повз увагу, або навіть сварять за невідповідність. Сюди ж “хотіли хлопчика, а народилась дівчинка” чи навпаки. Також це батьківське послання формується, коли замість того, щоб розібратися у стосунках з партнером чи дідусем/бабусею, на прояви схожих з ними якостей в дитині кривлять губи й несхвально коментують. А син чи донька не може припинити бути схожою на родичів, це генетика. І поступово починає маскувати спільні риси, ховатись за образом.
Цікаво на тему: Що таке пасивна агресія, як її розпізнати та протистояти
“Будь дорослим, не будь дитиною”
Таке негативне батьківське програмування властиве сім’ям, де мама й тато самі схильні до дитячої поведінки. І в сімейній системі для малечі залишається лише доросла позиція, адже батьки зайняті емоційними гойдалками та власними проблемами.
“Не рости”
Таке батьківське послання найбільш розповсюджене у двох варіантах. По-перше, коли дорослішання сприймається як загроза безпеці майбутнього дитини. Часто проявляється щодо дівчат, особливо у підлітковому віці. По-друге, коли батьки настільки захоплюються своєю роллю, що втрачають себе як особистість. А отже дорослішання малюка стає проблемою, бо руйнує їх світ. Проявляється фразами “Ще мала”, “Коли виростеш, тоді й вибиратимеш”. Дитина починає боятися приймати власні рішення, їй складно добиватися свого в соціумі, має страх проявляти справжні емоції та наполягати на своєму.
“Не будь близьким, не прив’язуйся”
Дитина не вписується в життя батьків, на неї не вистачає емоційного ресурсу. У фокусі їх уваги робота та особисті переживання. Прагнуть уникнути додаткової емоційної близькості, очікують покори. Можуть використовувати щодо дитини фізичну силу, обманювати, бути грубими. Кожен контакт з такою мамою чи татом викликає розчарування та неприємні емоції. У дитини виникає захисна реакція: щоб не було боляче, краще взагалі триматися на відстані. І поступово така стратегія стає властивою й іншим особистим стосункам.
Цікаво на тему: Уникаючий тип прив’язаності: як зрозуміти, що це про тебе
“Не відчувай!”
Одне з дуже розповсюджених негативних батьківських послань. Почуття дитини сприймаються як ускладнення, і простіше заборонити їх, ніж розбиратися. “Тобі не жарко, не вигадуй”, “дівчата так себе не поводять”, “хлопчики не плачуть”, “доки не доїси, не підеш з-за столу” – ось такими фразами нерідко звучить це послання. Батьки дають зрозуміти, що краще знають, що дитина відчуває, а її думка – не важлива. Всі внутрішні відчуття піддаються сумніву. Як результат – формується думка, що “відчувати небезпечно”. У майбутньому людина не довіряє своїм відчуттям, погано розуміє тіло, не вміє розрізнити чужі емоції, через що часто потрапляє у неприємні ситуації.
Зазначу ще раз, що часто приховані батьківські послання є мимовільними, від незнання та невміння робити інакше. Виховання дітей – складний і тривалий процес, на який часом не вистачає власних сил. Але треба шукати способи самодопомоги у відновленні емоційних ресурсів, просити про підтримку близьких та друзів, по можливості працювати з психологом. Адже хто точно не має відповідати за твій настрій, стан та життя, так це син чи донька.
Що ж робити, якщо не хочеш зашкодити психіці дитини, а прагнеш навпаки, допомогти їй стати сильною особистістю, яка впевнено йде у майбутнє? Для цього варто тренувати навички позитивного батьківського програмування.
Цікаво на тему: Трикутник Карпмана — ігри, в які грають люди
Позитивне батьківське програмування
Врівноважити чаші терезів після негативних прихованих батьківських послань допоможе регулярне тренування казати фрази, що налаштовуватимуть психіку дитини на цілісний та гармонійний розвиток, та сприятимуть формуванню впевненості у майбутньому. Для різного віку вони матимуть свої особливості:
- 0-6 місяців, стадія існування. Задача: закласти відчуття радості від того, що немовля просто є.
- 6-18 місяців, стадія дій. Задача: підтримати будь-які дії з пізнання світу.
- 18 місяців – 3 роки, стадія мислення. Задача: схвалити основи самостійності та можливості казати “ні”.
- 3-6 роки, стадія ідентичності та сили. Задача: показати, що дитина важлива для мами, тата й світу у будь-якому своєму проявленні.
- 6-12 років, стадія структури. Задача: навчити робити висновки з помилок, виходити з конфліктних ситуацій та взаємодіяти з іншими.
- 12-18 років, стаді ідентифікації. Задача: сприяти основам незалежності та самостійності у житті.
Цікаво на тему: 13 книг для батьків, які треба прочитати перед народженням дитини
На прикладі книги “Дорослішаємо знову” від Джин Іллсі Кларк та Конні Доусон пропоную подивитись варіанти фраз, сприйняття яких може стати позитивним батьківським програмуванням для психіки дитини. Спробуй змінити на них заборони та прояви власної тривожності щодо майбутнього сім’ї, щоб мати шанс вийти з негативних родових сценаріїв.
0-6 місяців:
- я радію від того, що ти є;
- ти важливий для мене;
- рости у власному темпі;
- я буду з тобою у будь-якій ситуації.
6-18 місяців:
- я підтримаю та захищу тебе у будь-яких експериментах;
- ти можеш цікавитись будь-чим;
- займайся тим, що зацікавило скільки хочеш часу.
Цікаво на тему: Чому дитина не говорить: причини проблеми та що робити
18 місяців – 3 роки:
- я поважаю, коли ти кажеш “ні” та перевіряєш кордони;
- ти здатний думати сам і просити допомоги за потреби;
- ти можеш відділитися, це не змінить моєї любові.
3-6 років:
- пізнавай, хто ти є, я підтримаю;
- бути сильним не забороняє просити про допомогу;
- я здатна витримати та прийняти всі твої почуття.
Цікаво на тему: 5 простих порад, як полюбити себе
6-12 років:
- довіряй собі та своїм відчуттям;
- помилятися не страшно, на помилках можна вчитися;
- ти можеш навчитись домовлятися;
- коли злишся на людину, все одно можеш продовжувати любити її.
12-18 років:
- ти можеш розвивати незалежність;
- твої інтереси важливі;
- будь-що можеш зробити інакше, по-новому;
- я приймаю і радію, що ти стаєш дорослим;
- ти завжди можеш попросити мене про підтримку.
Є ще одне, універсальне батьківське послання, яке важливо говорити у будь-якому віці, в будь-якому стані та настрої. “Я люблю тебе!” Без будь-яких умов.
Страх за дитину та її безпеку часом грає з батьками жорстокий жарт. Замість того, щоб навчити сина чи доньку діяти в небезпечних умовах, дорослі намагаються заборонами вберегти від неприємностей, які можуть чатувати у майбутньому. Але життя – непередбачувана річ. Навчити діяти у проблемних ситуаціях корисніше, ніж створювати тепличні умови. І взагалі, найкращий вклад у виховання дитини – пропрацювати з психологом власну тривожність.
Цікаво на тему: Як допомогти дитині перестати соромитися
Що робити з батьківськими посланнями, які отримали?
Вивчення теми батьківських послань щодо власних дітей неминуче викликає думки про те, що самі ми часто не мали тої підтримки, якої прагнули. Що ж робити з негативними установками, які закріпились у власному дитинстві? Відповідь проста: “Не подобається – змінюй”. Особисто для мене важливим стало розуміння, що тепер я – той дорослий, який може мене підтримати, наставити та захистити.
Тож ось кілька кроків, як почати роботу зі зміни сімейних установок, якщо поки не маєш змоги піти до психолога:
- Знайди батьківські послання, що шкодять тобі.
- Розділи відповідальність: “я не відповідаю за події дитинства, але вибори та сприйняття зараз цілком у моїй владі”.
- Випиши ті негативні установки, які не подобаються, та подумай, у що хочеш їх трансформувати.
- Заміни їх на підтримуючі фрази позитивного батьківського програмування, та регулярно повторюй сама собі.
- Припини дивитися на себе очима батьків. Подивись своїми власними.
Так, ти теж можеш наробити помилок, і варто бути готовою до відповідальності за них. Головне не плутати її з виною. І краще власні помилки, ніж життя у чужих очікуваннях.
Наші батьки робили те, що вміли та як вміли. І тепер в стосунках з дорослими нами вони отримуватимуть результати. Класно, коли у спадок дісталось багато підтримки та прийняття. На жаль, не всім з цим пощастило. Але сценарії, які шкодять сімейній системі, мають на нас і зупинитися. Ми відповідальні за те, які настанови надамо своїм дітям, яким буде наше батьківське програмування їх майбутнього.
Читайте також:
Коментарі
Додати коментар
Спасибо большое за статью! Очень много моментов пересмотрела и еще раз убедилась, что всесторонняя поддержка и отсутствие критики – залог счастливых детей.