Булінг у школі: як розв’язати проблему?

• Що таке булінг?
• Наслідки бездіяльності
• Правильні дії, якщо знущаються з вашої дитини

За статистикою близько 40% учнів стають жертвами булінгу, і це примушує непокоїтися не тільки батьків, а й психологів та педагогів. Пропонуємо розібратися, як треба діяти, якщо з вашої дитини знущаються в школі.

Що таке булінг?

Так називають агресивну поведінку дитини (групи) щодо іншої дитини. Вона може проявлятися в приниженні, цькуванні чи навіть у фізичному насиллі. Проте насправді страждають обидві сторони: і жертва, і агресор. Бажання самоствердитися, принижуючи інших, у булера часто виникає через негаразди в сімʼї, проблем із психоемоційним розвитком, емоційну нестабільність тощо.

Останнім часом став розповсюдженим ще один різновид цькування — кібербулінг. Він проявляється в поширенні особистих фотографій, зроблених стиха, розміщенні особистих листувань, пліткуванні тощо. Тепер агресори не тільки знущаються з жертви фізично, а й викладають відеозаписи бійок в Інтернет. 

Ознаки, які можуть підказати, що вашу дитину цькують:

• зіпсовані речі, зникнення грошей, які школяр не може правдиво пояснити;
• сліди фізичного насилля — синці, подряпини;
• небажання ходити до школи, часте симулювання хвороби;
• замкненість, відсутність друзів;
• відмова від участі у класних і шкільних заходах;
• емоційна нестабільність;
• прямі прохання перейти в інший клас, перевестися в іншу школу без пояснення причини.

Жорстокішим булінг стає під час підліткової кризи. У 12-13 років, крім словесних образ, діти починають застосовувати фізичну силу, лідери підбурюють інших дітей до цькування чи відвертого бойкоту жертви. Агресорами стають сильні діти, які відчувають свою фізичну перевагу, а також жертви домашнього насилля.

Проблема боротьби зі цькуванням полягає в тому, що допомоги потребують обидві сторони. Відстежувати атмосферу в класі повинні соціальні педагоги та психологи, але й вони не завжди помічають зміни в дитячому колективі. Кривдник до останнього заперечує свої дії та приховує їх від дорослих, водночас вихваляючись ними перед однолітками.

Діти, які не беруть у цьому участі, також переживають внутрішні конфлікти. Вони не підтримують агресора, бо розуміють, що це неправильно, але й не стають на захист жертви, боячись опинитися на її місці. Тому починати діяти варто не тільки коли жертвою булінгу стає ваша дитина, а й якщо вам просто відомо про факт цькування.

Наслідки бездіяльності

Бездіяльність батьків — найстрашніше. Не списуйте жорстокість на вік, недолугість, загравання тощо. Якщо дитина почувається некомфортно, це не здорова ситуація. Наслідками ігнорування проблеми можуть бути:

• Втрата почуття емоційної та фізичної безпеки в школі. Враховуючи те, що дитина проводить там більшу частину дня, вона постійно перебуває в стресі.
• Депресивні розлади, нервові зриви через постійний страх. Це пригнічує імунітет, провокує схильність до захворювань.
• Втрата поваги до себе. У школяра падає самооцінка, він не може підтримувати нормальні стосунки з однолітками та шукає усамітнення.
• Зникає інтерес до навчання, хобі, будь-якого виду активності.
• Різні розлади харчування (булімія, анорексія) та психіки (суїцидальні думки, нервовий тік тощо).

Часто окрилені почуттям зверхності кривдники починають шукати нові способи принизити жертву. Тож дарма сподіватися, що словесні образи не переростуть у сексуальне насилля, крадіжку чи нанесення серйозних тілесних ушкоджень. 

Також для агресорів часто характерна асоціальна поведінка: вживання алкоголю, наркотиків, вандалізм. Проте так буває не завжди, адже булерами можуть бути й виховані, на перший погляд, діти.

Правильні дії, якщо знущаються з вашої дитини

Спочатку обережно поговоріть із сином чи донькою. Обовʼязково озвучте:

1. Я тобі вірю.
2. Мені шкода, що так сталося.
3. Ти в цьому не винен(-на).
4. Це може трапитися з кожним.
5. Добре, що ти вирішив(-ла) розказати про це мені.
6. Я люблю тебе та допоможу тобі відчувати себе в безпеці.

Позиція «Чому ти не даєш здачі?» неправильна. Булінг — це не тільки фізичне, а й психологічне насилля. Кривдники можуть взагалі й пальцем не торкатися до дитини, але словесно ображати її, знущатися, робити капості, псувати речі тощо.

Слід зʼясувати, як саме цькують дитину та що служить для цього приводом. Можливо, вона добре вчиться, але не дає списувати. Чи її захоплення видаються одноліткам смішними. Інколи приводом стають статки батьків, дорогі речі чи одяг. Підкажіть, що нейтралізувати агресію можна ігноруванням, гумором, зверненням до дорослих (вчителів, психологів). Головне — не відповідати агресією, не вступати в бійку. 

Якщо впоратися на рівні однолітків не виходить, час діяти батькам. Найперше треба звернутися до класного керівника та директора. Вони повинні повідомити про проблему шкільному психологові, який може допомогти її розв’язати. 

Якщо цькування продовжується, а школа залишається бездіяльною, зверніться із заявою до поліції. Не робіть типову помилку батьків, жалкуючи агресора. Цькування — це не дитяча забавка, а безпосередня небезпека для здоровʼя вашої дитини. Правоохоронні органи повинні провести розслідування, опитати свідків, зафіксувати, що ви вже зверталися до директора. Тоді кривдника буде покарано. 

Якщо булінг набув жорстокої форми, вашу дитину побили або зіпсували її речі, це також треба зафіксувати. Серйозні травми є підставою для відкриття кримінального провадження, якщо агресору вже є 14 років. Памʼятайте, що вибачення — це не розв’язання проблеми, і слова кривдника не повернуть дитині емоційний спокій.

Навіть після покарання агресора дитині може бути некомфортно перебувати з ним в одному колективі. У такому разі допоможе переведення до іншого класу чи школи. Але робити це потрібно тільки після того, як усі винні будуть покарані. 

Якщо ви вирішили просто перевести дитину до іншої школи, щоб уникнути скандалу, знайте: це не розв’язує проблему булінгу. Ба більше, таке рішення може бути сприйняте дитиною як втеча та зрада з боку батьків, які не заступилися за неї. Та й булери, яким усе зійшло з рук, завжди знайдуть нову жертву цькування.