Місто як простір змін

Як «Містянки» шукають себе в урбаністичному середовищі, змінюють його та змінюються самі.

В українській літературі звертатися до теми міста — це згадувати тексти Сергія Жадана, Віктора Петрова-Домонтовича, Валер’яна Підмогильного, Панаса Мирного та Івана Нечуя-Левицького. А ще — барокові «Мандри» Василя Григоровича-Барського, щоправда, його міста й місця — це територія Сходу. Ми одразу думаємо про написані чоловіками історії про місто й історії міста, але жінки — чи писали урбаністично вони?

Серія «Жінки пишуть» від видавництва #книголав, курована літературознавицею та головною редакторкою медіа «Сенсор» Анастасією Євдокимовою, покликана підсвітити як маловідомих авторок межі ХІХ–XX століть, так і малознані тексти, які після перших публікацій не перевидавалися зовсім або ж виходили давно й нині недоступні широкому читацтву. Чому ця серія потрібна? Так ми дізнаємося, якими українські жінки бачили себе в містах і яким було місто в їхніх очах.

Цікаво на тему: Від домогосподарки до лідерки: як література формує уявлення про роль жінки в суспільстві

Місто — це ворожий чи прихильний до жінки простір? Це місце можливостей, щоб вийти й зі звичної парадигми, і — буквально — зі свого помешкання. Що доступне жінці поза межами дому? Ринок і церква, театр і філармонія. Останні два — якщо жінка ця живе у великому місті або прибуває до нього. Так стається з героїнею повісті «Городянка» Любові Яновської, яка, полишаючи село, уже змінюється, а будучи в місті, набуває нового розуміння себе.

Героїні та герої ж драми «Крила» Людмили Старицької-Черняхівської вирішують: а що для них важливе — дім і можливість бути з дитиною чи потреба творчої реалізації? Кожна персонажка обирає власний шлях, що було б фактично неможливим у ранішій «сільській» прозі, адже обмеженість простору — це ще й обмеженість вибору.

Цікаво на тему: Звіяні вітром: Скарлетт О’Гара як символ жіночої незалежності

Та не просто місто «перекроює» думки та прагнення жінок: вони впливають на місто і містян/ок своїми діями. Як-от у малюнку «Льотерея-алегрі» Наталки Полтавки пані Калина одним своїм рішенням та однією примхою може і винагородити-ощасливити дівчину, і зробити її нещасною. Як це впливає на місто? З’являються жінки, які можуть вершити не лише власну, а й долі інших, і в збірці «Містянки» ми кілька разів переконуємося в цьому: одна розмова з ескізу «Візит» Валерії О’Коннор-Вілінської — і минуле та майбутнє життя двох безповоротно міняється. І, звісно, авторки розставляють маркери часу, наприклад, в оповіданні «На бальконі» Наталі Романович-Ткаченко — це революція 1905–1907 років і як Київ її переживає.

Цікаво на тему: Як виробити звичку читати більше книжок

Що значить місто для жінки модерного часу? Вони ще не настільки діяльні та емансиповані, щоби максимально включатися в змінотворчі процеси, але цих жінок зачіпають події, які відбуваються в той час у Києві. Зрештою це формує мислення героїнь, і жінки вже сприймають себе в місті, стають його частиною. Що набуває жінка, будучи в місті й пишучи про нього? Досвід, раніше доступний лише чоловікам. Що набуває місто, коли його наповнюють суб’єктні жінки? Стає простором і можливістю перетворень для всіх.

Вікторія Беркут,

випускова редакторка серії, літературознавиця