Вікно Овертона: як змінювати своє сприйняття норми

Автор: Світлана Проскура

• Вікно Овертона: зародження концепції
• Шкала оцінки діапазону дискурсу
• Як рухати вікно Овертона та змінювати поняття норми
• Власний досвід перетворення радикального на норму
• Як концепція вікна Овертона допомагає змінювати звички

Звертала увагу, як ідеї та теми, що колись здавались дивними та неприйнятними, з часом починали сприйматись як щось цілком нормальне? Наприклад, як леопард з дикого антитренду став наймоднішим принтом сезону. Пояснити такий процес може концепція вікна Овертона. В тому її початкова суть, як використовувати для зміни звичок та підвищення свого рівня норми — розповім у цій статті спеціально для EVA Blog!

Вікно Овертона: зародження концепції

Поняття “вікно Овертона” прийшло до нас з соціально-політичної сфери США на початку 2000-х. Названо воно на честь громадського діяча, який вперше його сформулював — Джорджа Овертона.

Ця концепція також відома як “вікно дискурсу” або “вікно можливостей”. Вона показує рамки норми, які сприймаються, як соціально прийнятні та схвальні. Початкова суть концепції була в тому, що публічні люди, зокрема політики, навряд будуть висловлювати різко неприйнятні у суспільстві думки, адже якщо вони прагнуть підтримки своїх кандидатур, їм треба підлаштовуватись під загал.

Овертон припускав, що є певний діапазон, який регулюється державою та суспільною думкою. В ньому якась ідея стає відправною точкою та чинною нормою, а решта віддаляється від неї в напрямку меншої свободи висловлювань. Ті теми та думки, що знаходяться у межах прийнятних, безпечні з погляду озвучування їх у публічному просторі. А ті, що за межами діапазону, несуть високі ризики, якщо виносити їх на широкий загал.

Простими словами, вікно Овертона в початковому баченні — це те, про що можна та про що не можна говорити публічно, щоб отримувати схвалення соціуму. Це діапазон думок, в якому суспільство готове обговорювати питання. Вікно Овертона не постійне, адже діапазон можна рухати: розширювати, звужувати, кардинально змінювати.

Цікаво на тему: Синдром відкладеного життя: симптоми та як його позбутись

Шкала оцінки діапазону дискурсу

Шкалу оцінки прийнятності ідей ввів пізніше інший американець, політик Джошуа Тревіньо. Якщо Овертон оперував поняттями “більш вільно” та “менш вільно”, то Тревіньо додав градацію:

• чинна норма;
• популярне (стандартне);
• розумне;
• прийнятне;
• радикальне;
• неприйнятне.

І рухати вікно дискурсу від норми можна у два боки: як до більшої свободи, так і до меншої. Таким чином те, що раніше було неприйнятним, має шанс стати новою нормою.

Овертон зазначав, що для створення бази під певні ідеї та політичні програми важливо зробити підґрунтя, посунути межі вікна дискурсу, щоб тема чи ідея стала можлива для обговорення та впровадження.

Робити це варто поступово, потроху нормалізувати можливість ідей, що здавались радикальними, до рангу прийнятних. Немалу роль в цьому грають ЗМІ, а в наш час також соцмережі та публічні особи.

У різних соціальних груп вікно Овертона може відрізнятися. Одна й та сама людина в різних колах може по-різному висловлювати свою думку, особливо якщо прагне схвалення.

Цікаво на тему: Що таке софт скіли та як їх розвивати, щоб досягнути успіху

Як рухати вікно Овертона та змінювати поняття норми

Як вже зазначила, вікно Овертона — рухливе поняття. І щоб помічати трансформацію від неприйнятного до схвального, варто знати, як вона відбувається.

Процес зміни норми проходить декілька етапів:

1. Окремі люди починають торкатися теми. Поступово підіймають її, щоб привчити соціум до самої її наявності, зняти з неї табу. Думка, тема, ідея стає відома широкому колу людей. Її можна зачіпати, поки що скоріше негативно, без підтримки.
2. Починається обговорення радикальних думок. Для більшості тема все ще під забороною, але для меншості… Так, вони виглядають дивними радикалами, але групуються довкола себе, знаходять підґрунтя і поступово транслюють свої ідеї на ширші кола. Втягують інших у свої обговорення.
3. Змінюється термінологія. Пропонується така інтерпретація понять, яка вже не виглядає радикальною. І під цією термінологією тема частіше закидається в інфопростір. Люди поступово звикають, ідея вже не лякає та не дратує.
4. Підводиться підґрунтя. З’являються дослідження, обговорення, точки зору, що знаходять логіку та раціональність у новому погляді на тему. Поступово з’являються меми, жарти, які підкреслюють, що ідея більше не викликає радикального спротиву. З’являється толерантність до неї.
5. Тема популяризується. Знаходяться приклади підтримки ідеї лідерами думок у минулому та популярні сучасні прихильники. Тема, думка отримає репрезентацію у фільмах, кліпах, шоу. Люди більше не обговорюють її доцільність. Вони почали розбирати її нюанси, що в ній ок, що ні.
6. Закріплюється нова норма. У сфері політики — на законодавчому рівні.  А ті, хто проти ідеї й на початку був на полюсі норми, тепер опиняється на позиції крайніх радикальних поглядів. Те, що колись було проявом свободи й норми, стає табу. Ті, хто дотримується початкових поглядів, опиняються поза схваленням спільноти.

Значні зміни вікна Овертона зазвичай спричиняються вагомими соціальними трансформаціями або підштовхуються дуже сильними лідерами. Частіше за все це не простий та тривалий процес.

Вікно дискурсу можна рухати не лише в межах початкового об’єму, а й звужувати чи розширювати. При звуженні прояви теми, які вважались нормальними та прийнятними, опиняються за межею.

Цікаво на тему: Синдром відмінниці: чому не варто бути хорошою дівчинкою?

В деяких публікаціях можна зустріти думку, що вікно Овертона — це обов’язково негатив та маніпуляції. Але все залежить від цілей. Розуміння, як працює механізм, допомагає, по-перше, бачити, коли хтось намагається вплинути на твою думку. А по-друге, змінювати за своїм бажанням сприйняття певних тем чи питань. І до речі, пояснює, чому впровадження деяких змін та звичок не можливе одномоментно.

Мені особисто ближче сприйняття вікна Овертону як техніки або інструменту психології, які можна використати для покращення різних сфер життя та підвищення свого рівня норми. З такого ракурсу і розгляну тему далі.

Цікаво на тему: Що таке колесо життєвого балансу та як його побудувати?

Власний досвід перетворення радикального на норму

Концепцію вікна Овертона, на мій погляд, можна використовувати для корекції власної психології, впровадження бажаних звичок та підвищення свого поняття норми.

Наведу приклад з власного досвіду:

1. З дитинства я вважала себе совою. Могла проспати до 12, а то й третьої дня. Люди, які прокидаються з півнями, мені видавались диваками.
2. Я розуміла, що якщо навчусь прокидатись раніше, значно спрощу своє життя. Адже багато соціальних процесів заточені під ритм жайворонків. Я спостерігала за блогерами, які розповідали свій досвід, дивилась передачі, що пояснювали вплив раннього пробудження на роботу мозку.
3. Під час ковіду, коли раптово перейшли на віддалений режим роботи, я спробувала прокидатись в той самий час, що і раніше. Але тепер години, які витрачала на дорогу, були вільним. І це мені дуже сподобалось.
4. Коли відновились поїздки в офіс, відчула нестачу цих двох вранішніх годин. Тому вирішила спробувати прокидатися трохи раніше. Поступово це стало приємним. Я вже знала, що можу покидатися рано, і рухала початковий час.
5. Зараз я можу влітку спокійно прокидатись о п’ятій-шостій і почувати себе комфортно. У вихідні мій максимум — до восьмої-дев’ятої, бо якщо сплю довше, почуваю себе погано. Я опинилася на іншому боку норми.

Так, завдяки зміні сприйняття норми, сова стала жайворонком. Тепер жартую, що вже можу о п’ятій кататися на тролейбусі, просто не знаю, куди їхати.

Цікаво на тему: Що таке інтуїція і як її розвивати?

Як концепція вікна Овертона допомагає змінювати звички

На прикладі вище видно,  що звичка прокидатися рано була впроваджена усвідомлено. І аналогічно можна додати багато змін в життя: тренування, здорове харчування, вивчення мов, активний відпочинок. Ось тобі коротка схема-приклад, щоб рух вікна Овертона став для тебе корисним інструментом психології:

1. Додай тему в поле свого зору.
2. Почни заглиблюватись в неї, знайди її активних фанатів та поступово слідкуй за ними. Для початку просто поспостерігай. Надихнись. Зрозумій, чи дійсно тобі ця зміна треба. Знаходь думки, що підкреслюють користь впровадження звички.
3. Пробуй час від часу впроваджувати якісь аспекти чи частини звички. Не вимагай від себе глобальних змін, роби маленькі кроки та отримуй дофамін за досягнення, поступово рухай вікно свого сприйняття.
4. Поглиблюй використання звички. Не забувай відмічати успіхи та хвалити себе. Підкріплюй досягнення інформацією.
5. Помічай, як звичка позитивно впливає на життя. Знаходь тих, хто так само її цінує, формуй спільний вайб та ком’юніті.
6. Коли сприйняття звички як чогось невіддільного сформоване — вітаю, ти живеш в новій нормі.

Цікаво на тему: 10 звичок, які дозволять полюбити своє тіло

Найважливіше, що хотіла б зазначити: якщо тобі не подобається твоя норма — змінюй її! Але не чекай, що все трапиться раптово. Це поступовий процес. І чим триваліший час ти жила в іншій парадигмі, чим далі твоя нинішня норма від рівня, якого прагнеш, — тим більше терпіння треба! Але воно обов’язково буде винагороджене!

 Читайте також:

• Як відповідати на недоречні запитання, щоб їх більше не задавали
• Психосоматика: як стрес призводить до хвороб
• 7 хобі, які допоможуть стати цікавим співрозмовником